Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

У нас будуть слова після того, як це місто впаде", - сказав Френк.

? , .

Коли у нас немає слів? У нас взагалі занадто багато слів, і тобі просто пощастило, що я вирвав тебе до того, як ти там хрипко закричав.

.

На обрії блиснуло червоне світло, і Дарлінг сіла трохи пряміше. Я думаю, що ми наближаємося.

Невеликий струмок бруду та каміння стікав з лінії скелі вище і приземлявся між нами. Я підвів очі й побачив голову Хауса, що стирчала з-за краю десь на тридцять футів угорі.

Я відклав пляшку вбік. Можна стрибати, Хаус. Я зустріну тебе в повітрі і занесу всередину.

?

Я можу піти ще краще, — сказала Люба, беручи в руку одну зі своїх сокир. Хаус, ти мене чуєш?

.

Я дійсно можу.

, .

Переконайтеся, що ви це зловили, гаразд? Мій кидок працює в обидві сторони, але я не хочу, щоб мені доводилося підходити туди, щоб повернути його.

Мене переповнює тривога, — крикнув Хаус.

? .

Переповнений? – сказав Френк.

?

Я кивнув. Гарне слово, чи не так?

.

Дивно.

,

Ось вона, сказала Люба, змушуючи сокиру полетіти вгору одним рухом руки.

Він чисто прорізав лінію скелі, і Хаус простягнув руку, щоб схопити її. Вона зловила його, але при цьому втратила рівновагу і перекинулася вперед зі скелі.

!

Не відпускайте!

Мила підняла руку високо в повітря, і руни її кинутої сокири спалахнули, коли Хаус почав падати.

, .

Хаус зник, потім зброя знову з'явилася в руках Дарлінга, а Хаус повис на ній.

Хаус подивилася вниз туди, де її ноги відштовхувалися на тверді шість дюймів від землі, потім вона відпустила і благополучно приземлилася в алькові.

.

Я, мабуть, приїхав.

, .

Це здається очевидним, сказав я. Сідайте, шоу тільки починається.

,

Вона виглядала так, ніби збиралася сісти між мною і Дарлінгом, завагалася, а потім сіла праворуч від мене.

? .

Чи є шанс, що у вас є ще один келих? — сказала я Милій.

Вибачте, приніс тільки один.

,

Хаус, сказав Френк, обійми руки.

.

Вона так і зробила.

.

— буркнув він. Ось так. Вилити.

.

Я міг просто час від часу передавати їй пляшку.

.

Зайве, сказав Хаус. Мій нещодавній досвід гри з п'ятіркою дуже заінтригував мене перспективою ручної чашки.

.

Звичайно, що так.

Я налив дюйм чи два пива в її простягнуті руки. Вона тримала рідину там у своєму імпровізованому келиху, дивуючись їй, коли перша призма вибухнула вдалині, наче петарда. Кілька крапель уже стікали крізь її пальці і темніли білий камінь під ним.

.

— голосно хлюпнула вона. Потім широко посміхнувся.

Це ще один позитивний момент для рук. Можливо, я справді поспішив судити там, де вони стосуються.

Зачекайте, сказав Френк.

Я не знав, що він мав на увазі, тому нахилився вперед, щоб краще розглянути сцену внизу.

.

Кілька маленьких, примарних натовпів уже мчали до східної сторожки, хоча ми були так далеко, що все, що я міг сказати, це те, що вони були яскраво-блакитні й невиразно схожі на вовків.

. .

Я зробив ще один ковток, коли внизу вибухнули ще чотири призми червоними спалахами, такими яскравими, що освітлювали землю на багато миль у всіх напрямках. З'явилося ще кілька привидів, які бігли на четвереньках, а за ними тріо спектральних хижаків, які стояли майже так само високо, як зовнішня стіна міста.

Потім сплеск настав по-справжньому, і це було схоже на перегляд фіналу феєрверку, тільки він тривав надто довго.

За лічені секунди натовпи були абсолютно скрізь, і сотні, якщо не тисячі примарних істот роїлися по землі, по стінах і в будівлях, розриваючи все на частини.

: , - .

Цей порив породив двох мобів, схожих на Зоряного Тирана, з яким ми мали справу раніше: величезної оборчастої ящірки, яка в цей час підпалювала північну сторожку зеленуватим вогняним диханням, і чотирикрилого грифона, який літав високо над містом і розгрібав його пурпуровими променями світла.

,

Грифон позначив особливо велику, куполоподібну будівлю прямо посередині, і вся споруда провалилася сама на себе двома великими шматками.

Ого, сказала Люба.

, .

Так, сказав я. Не буду брехати, я відчуваю більш ніж маленьку вдячність за те, що зараз там нікого немає.

Говоріть самі, сказав Френк.

Я був. А якщо серйозно, то я думаю, що ми офіційно недооцінили, якої шкоди це завдасть. Я показав на стіни. Мені байдуже, наскільки великий . Зараз ніхто не може тримати цю лінію. Це виходить далеко за рамки того, щоб змусити когось щось захищати. Це легітимна зброя.

І натовп просто продовжує надходити, сказала Дарлінг.

Між яскравими привидами та призматичними вогнищами, які розпалювали сильніші істоти, місто палало таким сильним світлом, що здавалося величезним багаттям.

.

Хаус підняла руки, наче миску, і хлюпала, поки не доїла те, що в них було.

.

Ах. Вона витрусила руки, наче намагалася їх висушити.

? .

Що не так? Я сказав.

.

Я дуже липкий і мені це не подобається.

,

Бум, постріл у голову, сказав Френк.

Хата потерла руки об землю, і вони відійшли вкриті білим порошком і пухкими камінчиками.

О ні. Вона знову струснула їх, посипавши нас з Милою липкими камінчиками. Я погано проводжу час.

.

Як ти зараз ставишся до цих рук, Хаус? – сказав Френк.

Схоже, що моя початкова оцінка була правильною, а мої побоювання щодо поспішного судження були офіційно необґрунтованими. Вона потерла їх одна об одну і здригнулася. У всякому разі, мої попередні думки кальцинувалися.

Ми засміялися, але замовкли, коли штурм посилився, і остання з призм вибухнула за містом і втратила свої заряди. Стіни вже були перетворені на руїни, багатоярусні фермерські ділянки горіли, а ті нечисленні будівлі, які ще стояли, були сильно пошкоджені.

…

Так... – сказала Дарлінг. Тепер питання в тому, чи зробимо ми це знову. Ми майже не встигаємо, коли справа доходить до залу. Керувати логістикою чогось подібного без телепортів буде набагато складніше.

Я справді не знаю, сказав я. Це дуже багато. Уявіть, якби це просто вдарило по Корії. Ми могли випадково видалити столицю, людей і все таке.

? .

Чому це було б випадково? – сказав Френк.

.

Я показав на різанину. Це мало бути відволікаючим маневром, який змусив їх до якоїсь оборони. Але це різанина.