Читати книгу - "В моїх думках, Ясміна Лав"

У голові все ще паморочиться від моменту, який був щойно, і я не дуже розумію, що він має на увазі.

А от Давид, схоже, налаштований дуже навіть серйозно.

Чоловік схрещує наші пальці та веде мене в зал.

Тільки коли ми заходимо всередину, до мене нарешті повертається здоровий глузд і я розумію: він хоче розказати батькові про нас.

Ні, тільки не це...

Але зрозуміла я це запізно. Ми підходимо до столика, за яким сидить мій тато уже з суворим виразом обличчя, а спиною до нас стоїть Христина.

Схоже, моє зникнення уже розсекретили.

Я ловлю погляд тата за кілька кроків до столика і вся стискаюсь всередині. А коли він подивився на Давида, одразу розумію: йти зараз сюди було поганою ідеєю.

— Доброго вечора, — з легкістю вітається Давид.

Тато не відповідає, але підводиться з місця. А Христина різко повертається до нас, і на її обличчі читається здивування.

Дівчина навіть рота відкрила, а коли опустила очі на наші переплетені руки, то її наче трусонуло.

— Давиде? — голос Христини звучить дивно.

— Христино? Ти що тут робиш? — Давид також говорить невпевнено.

Чоловік послаблює  хватку, і моя рука просто сповзає по його долоні.

Що відбувається?

Схоже, ці двоє знайомі...

Я просто стою, дивлячись на те, як  чоловік, який ще недавно цілував мене, не може відірвати погляд від татової дівчини...

Чудова вийшла вечеря…