Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хазяїн Чортового млина" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 82
Перейти на сторінку:

— Бе-е… — скривилася дівчина. — Тьху на тебе! Дурний…

— Тарас має рацію, — погладила її по голові Марічка. — Людина, коли життя рятує, здатна на таке, що в повсякденному житті й ​​на думку не спаде. А тепер давайте за роботу. Тарасе, ти скоч униз. А ви носите все в сани. Та не баріться, якщо хочете за видно додому потрапити.

— Та ми не квапимося, — потисла плечиками Даринка. — Тут теж не зле.

— А вовків не боїшся? Як місяць зійде вони саме на полювання виходять. І охоче такою смачненькою дівчинкою поласують, — посміхнувся Тарас.

— Дурний… — повторила за сестрою наймолодша, проте пожвавішала в рухах.

Так що далі підганяти не треба було, — носилися туди-сюди зі сміхом та жартами. Діти… Скрізь забаву відшукають, навіть , здавалося б найсерйознішій справі.

Тарас дров не шкодував, вогонь у печі аж гоготів, і вода швидко зігрілася. Так що сонце ще навіть не торкнулося підборіддям горизонту, як Комарине сімейство повмощувалося на сіні, і чалий, не менш жваво як і сюди, потягнув сани назад, додому.

В останню мить, уже за брамою, коли проїжджали повз узлісся, здалося Марічці, ніби хтось чужий, недобре, зло дивиться в спину. Молодиця швидко озирнулася, але нічого крім завмерлих нерухомо, вкритих товстими, сніговими шубами кущів і дерев не побачила. Степанова балка надійно ховала свої таємниці.

 

Остап Комар був із тих чоловіків, що як беруться за щось, то неодмінно доводять до кінця. Хоч у роботі, хоч у гулянці. Взяти, приміром, хоча б сьогодення. Горілку Остап не те щоб любив, але і не оминав нагоди пригубити, оскільки добра чарка робить життя трохи веселішим. Проте знаючи підступність оковитої, пив рідко. Як кажуть, у свята та при неділі. Але, якщо вже сідав до столу, то не зупинявся, поки або горілка не закінчувалася, або здоров'я. А оскільки він був чоловік міцний, немов зашкарублий дубовий брус, то дно пляшки зазвичай показувалося раніше. Тим паче, що Остап ніколи не пив сам. А що таке штоф чи навіть осьмушка на двох-трьох чоловіків, особливо якщо не рукавом занюхувати?

Подальші пригоди залежали від того, де і з ким пилося. Якщо вдома, то під чіпким поглядом Одарки, Остап випроважував гостей, потім довго димів люлькою на вулиці, а повернувшись, одразу лягав спати. Дружину Комар любив і засмучувати зайвий раз не хотів. Бо не вартувала жодна забава її сліз. Зате, якщо чаркування відбувалося в гостях, то душа чоловіка на повний голос вимагала продовження банкету. І тоді Остап, в тій же компанії, або й сам-один опинявся в корчмі.

Сьогодні ж вийшло, як то кажуть, ні сім, ні вісім. Пили вдома, а спати не можна – треба в управу йти. От і мучився Остап питанням, як вчинити — зазирнути в шинок чи ні? Щоб і дружину не сердити, і перед зятем не показати себе скупердяєм. Думав, думав, та й махнув рукою: будь що буде. Як доля розпорядиться. Сам Нестора до Лейби кликати не стане, але якщо той захоче туди зайти — не стане противитися.

— Чого зажурився, сусіде? — першим привітався з сердюком, що сидів на сходах ґанку.

— А чому радіти? — відповів той, зітхаючи. — Одні в хаті під перинами вилежуються, інші — за столом, а я, як прип’ятий пес, тут сидіти маю. Лиходіїв сторожити.

— Ет, тільки б тієї біди. Скоро пан сотник прийде, допит учинить. Та й по справі.

— Не прийде. Розхворівся Микита Степанович.

— Зле то йому було, — підтвердив Комар. — Але ж у сідлі тримався? Напевно нині не встане?

— Велено обох лиходіїв до завтра у холодній тримати, — кивнув сердюк. — Так що ні, нині не встане.

— Чому двох? — здивувався Остап. — Я ж сам чув, як сотник велів привести купця і обох робітників.

— Так, з купцем теж халепа трапилася. Поліз вранці на оборіг за сіном, та й на вила напоровся. Жінка казала, що аж майже наскрізь плече пробив. Крові було, як зі свині... Лежить у ліжку весь синюшний... страшний... Кращим у труну кладуть. Я навіть не впізнав одразу.

— Просто пошесть якась, — промимрив Нестор. — І у цього рана плечі...

— Що кажеш? — не розчув сердюк.

— Та так… не має значення.

— Ну, кому не має значення, а хто, може, одним оком на той світ поглядає. Та у безносої старої відстрочку випрошує. Ет, що тобі казати… Сам учора, мабуть, відчув учора? Адже зовсім трохи бракувало, і міг би затанцювати останній гопак у зашморгу. Бабам дякуй, що відбили.

— Щира правда, — мимоволі потер шию запорожець.

— Ну, і чого ж ти тоді досі тверезий, мов немовля? — здивувався сердюк. — Грошей немає аби чарку випити? За друге народження?

— Хотіли дізнатися, чим вислід закінчиться, — замість козака відповів Остап. — Хто ж все-та хату Оробця запалив?

— Ну тепер можете не чекати. То ж і час не гайте. Дорогу до шинку самі знайдете? Я б провів, та не можна. Служба.

— Нічого, друже. Не сумуй, — підморгнув сердюкові Нестор. — Ось зараз першу ж чарку за твоє здоров'я вип'ю.

— Смоли гарячі в пеклі напийся, — пробурчав сердюк. — Насміхатися ще буде ...

— А що? Можна і смоли, — засміявся Нестор. — У нас на Низу одного разу нетяга вирішив перевірити, чим священик так грішників лякає і випив чарку.

1 ... 52 53 54 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан» жанру - 💙 Історичний роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"