Читати книгу - "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"

— І що?

— Нічого… Казав потім, що гірке, як полин. Але якщо втягнутися, то нічого. Піде...

— Ото брехлій, — фиркнув уже добріше сердюк. — Ідіть уже… Хоча, стривай. Тютюном не багатий? — дістав з-за пояса плаский кисет. — А то мені до півночі не вистачить.

— Пригощайся, — запорожець дістав свій кисет і щедро відсипав. — На посту чи в дозорі стояти, не медові стільники облизувати… Ну, що, батьку? Козак має рацію... За заручини ми випили, за щастя молодих — теж, а про те, що я нині ніби заново на світ об'явився — забули. Треба виправити?

Комар тільки плечима знизав. Начебто вибачаючись подумки перед дружиною. Долю на кривій козі не об'їдеш. І якщо дорога стелиться в шинок, то скільки хочеш петляй — повз не пройдеш.