Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін 📚 - Українською

Читати книгу - "Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях" автора Марк Лівін. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 58
Перейти на сторінку:
сюжетом, автор (Алан Мілн), щоб його синові не було самотньо, вигадав для нього персонажа — ведмедика з тирсою в голові на ім’я Вінні-­Пух. Далі з ним та його друзями стається чимало пригод у Зачарованому лісі. І що тоншою стає книжка, то менше хочеться, щоб вони завершувалися.

Урешті в останньому розділі вони вдвох ідуть у їхнє сек­ретне місце, говорять про королів і королев, Крістофер Робін посвячує Пуха в Лицарі. Він хвилюється, що більше ніколи не зможе робити звичні речі, як-от гратися з улюбленим ведмедиком, вигадувати пригоди, байдикувати. Тому що він дорослішає. Наостанок між ними відбувається діалог:

– Пуше, — серйозно сказав він, — якщо я… якщо я буду… не зовсім такий…

Він на хвилю замовк і спробував пояснити свою думку інакше:

– Пуше, ну… хоч би що там сталося, ти ж мене завжди зрозумієш? Правда?

– Що зрозумію?

– Та нічого.

Крістофер Робін засміявся і скочив на ноги:

– Ходімо!

– Куди? — спитав Вінні-­Пух.

– Куди завгодно, — сказав Крістофер Робін.

І вони пішли. Та хоч куди б вони прийшли і хоча б що їх спіткало по дорозі — там, у Зачарованому Місці, на вершині найвищого пагорба в Лісі, маленький хлопчик завжди-­завжди гратиметься зі своїм плюшевим ведмедиком55.

Герої проходять ритуал прощання. Вони починали історію вдвох, і лише вдвох вони її завершують. Мабуть, найкраще враження від цього прощання — відчуття полегшення й легкого суму водночас. Коли розумієш, що відбулося щось важливе — завершилася чи не головна історія твого дитинства, але немає важкості на серці. Адже герої все сказали і зробили як слід.

Така здатність — переживати прощання — важлива не лише в хороших книжках чи кіно, а й у житті. Культура прощання — це окремий всесвіт. Згадайте будь-яке хороше святкування, на якому вам довелося побувати. Прощання — той момент, коли встаєш з-за столу, за все дякуєш, і треба вже рушати, але так не хочеться. Тож у хід ідуть старі байки, можливо, ностальгічні спогади, старі фотографії.

Хоч би як сумно це звучало, із часом доводиться дедалі частіше вставати з-за столу й дедалі рідше — уперше за нього сідати. Певно, було б добре навчитися робити це притямно.

Повільно, дякуючи за смачні страви, іти в коридор, взуватися, натягати на плечі дощовика, брати парасольку, міцно обіймати господарів. Спинятися у дверях і ще про щось говорити. Знову обійматися, ще раз дякувати — і вже тоді повільно прямувати до своїх помешкань, смакуючи дорогою мить. Як смакують щойно заварену каву, ще гарячий хліб чи свіжі еклери.

У процесі прощання, можливо, доведеться зустрітися з багатьма непростими переживаннями. Наприклад, відчути біль від вразливості. Згадайте себе, коли відвідуєте батьків. Ось ви на пероні — потрібно заходити в потяг, провідниця кричить: «Проводжаючі, покиньте, будь ласка, вагон!». Що відбувається з вами? Як ви сідаєте в поїзд, який повертає з дитинства в доросле життя? Чи можете витримати зустріч із батьківськими слізьми? Чи дозволяєте собі відкрито по­плакати й показати, наскільки це для вас важливо?

Або ще — як ви завершуєте свої стосунки? З друзями, колегами, уже колишніми коханими? Чи можете сісти поруч із ними та щиро подякувати за все, що між вами було? А найголовніше — чи можете пережити відчуття вдячності за до­свід, який отримали? Чи можете врешті закрити гештальт, зізнавшись, що на певному етапі любили їх більше за життя?

Це буває до біса лячно. Ніби стрибок з висоти, коли точно не знаєш, відкриється парашут чи ні. Імовірно, ніхто не хотів би зустрічатися з невдячністю та невзаємністю. Але в житті так часом буває. У будь-якому разі завжди є запас­ка, на яку можна покластися, у словах: «Зі свого боку я все зробив правильно».

Нам сумно писати ці слова, але наша книжка також завершується. Можливо, фінал не буде таким правильним, як ваші улюблені історії. Але, врешті, кожен наш розділ — це швидше приємна коротка розмова під час обіду, аніж величезне застілля рідних людей, які пройшли поруч чимало веселих і сумних ситуацій.

Хай там як, ми хотіли би попрощатися з вами правильно й востаннє звернутися до психологічних пояснень, як саме це могло б відбуватися. Ми спиратимемося на гештальт-­підхід, а саме — поняття «цикл контакту» з праці Джеймса Кепнера «Тілесний процес. Робота з тілом у психотерапії»56.

Отже, ми постійно контактуємо з іншими людьми чи явищами, часом ці контакти не усвідомлені, потреби в них не сформульовані, тож отримання досвіду від цієї взаємодії майже неможливе. Якщо уявити процес у вигляді кривої, то вона буде організована так: на початку хвилі контакту буде відчуття, трохи вище — формування

1 ... 52 53 54 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін"