Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     Щойно тітонька Квітка поїхала на таксі до лікаря (це – була приватна лікарня), запевняючи Фані, що сама дасть собі раду, перед дівчиною з’явився її прекрасний наречений, тримаючи у руках блискучі наручники.

     - Я цю гидоту не надягатиму! – Заявила, а може лише зойкнула, переполохана наречена.

     - Це не тобі, - зітхнув хлопець. – Це – мені.

     - Ти полюбляєш збочення? Прикувати тебе до батареї? – Пожвавішала Феофанія. Павло був шокований.

     - Це - геть для іншої мети.

    Лікар здивовано констатував, що справи у пані Купер значно покращилися. Старенька приписувала це тому, що хоч і не прямо, але все ж повернулася до детективних справ. З іншого боку, лікар міг і помилитися. Квітка Купер ніколи не довіряла, як занадто оптимістичним, так і занадто песимістичним прогнозам лікарів.

     Старенька повільно піднялася сходами та натиснула на кнопку ліфту (електронні двері не працювали через збій). До неї підійшов юнак у бейсболці з двома коробками піци.

     - Замовлення, - посміхнувся він.

     - Бачу, - посміхнулася старенька та пропустила його перед собою. – Тобі який поверх?

       Виявилося, що хтось з сусідів Павла замовив піцу. В той час, як щось підсвідомо почало лякати стареньку пані, молодик вийшов з ліфту та рушив у бік квартири Павла. Тітонька зойкнула і вже збиралася спробувати вдарити носія коробок, з під піци, по голові ціпком, як двері відчинилися, і Фані сказала:

    - Дякую. Без решти. О, тітонько Квітко, проходьте.

    - Що відбувається? – Запитала перелякана пані Купер. – Павло ж обіцяв зробити свій знаменитий плов.

    - У нього руки зайняті, він не може, - таємниче сказала Феофанія, розвертаючись із коробками у бік кухні, ніби це щось пояснювало. Старенька припустила, що у когось у цій квартирі поїхав дах.

     Так і було. На підлозі вітальні сидів Павло, а його руки, за спиною, міцно тримали блискучі наручники (наручники тримали руки, а не навпаки). Тітонька Квітка кліпнула, схопилася за серце та важко опустилася у крісло.

      - Це я збожеволіла, чи лише Павло? – Запитала вона у стелі.

      - Якби моя прррекрасна наречена не була такою роззявою, - повідомив стареньку Павло надзвичайно сердитим голосом, - Ви би цієї прекрасної картини і не побачили. Хоча припускаю, вона це навмисно.

    - Він хоче навчитися відчиняти наручники канцелярською скріпкою, - Фані вручила тітоньці Квітці її улюблений чай, що був прохолодний, але складав цілих сорок градусів. – Але, наразі, йому це - не вдається. А я – загубила ключ.

      - Ти це - навмисно! – Постановив щасливий наречений.

      - Ти надзвичайно проникливий, - кивнула Феофанія, присіла та розстібнула наручники. – Ти ж хотів навчитися знімати їх, от я і дала тобі стимул.

      - Щось мені підказує, - розтирав свої покалічені зап’ястки Павло, - що тобі сьогодні захотілося піци і ти вдалася до ошуканства.

      Фані засміялася:

      - Насправді, це - він мене змусив. - Павло оторопіло поглянув на наречену, все ще розтираючи свої зап’ястки. – Йди і поглянь, чи у нас залишився рис.

      Недовірливий наречений пішов на кухню, повернувся та заявив:

      - Я міг сходити до крамниці.

      - Краще навчися відчиняти наручники, - захихотіла дівчина.

     Тітонька Квітка зітхнула:

      - Бачу, ви добре ладнаєте.

     - Павле, навіщо ти вчився відчиняти наручники? – Запитала пані Купер, смакуючи все ще теплим шматком піци.

      - Ніколи не знаєш, коли тебе схоплять головорізи та змусять копати самому собі могилу, - заявив хлопець. - Тож, я хочу підготуватися.

    - Тоді купи ще пластикові наручники, вони останнім часом набувають популярності, - сказала тітонька Квітка. Павло зблід:

     - А як позбутися цих?

     - Гадки не маю. Уява підкаже, - сказала сувора пані Купер. – Що ви ще дізналися сьогодні, окрім того, що у Павла їде дах?

      Віддана наречена пояснила, що Павло не лише клеїв дурня на підлозі, але й допомагав їй у з’ясуванні економічного стану шлюбної агенції.

    - І? – Запитала тітка Купер.

    - Я ще не все перевірила, але схоже, вони порушують, як трудове, так і податкове законодавство. Давайте перейдемо до вітальні. Так от, - вела дівчина далі, сидячи на дивані перед ноутбуком. Праворуч від неї сиділа пані Купер, а ліворуч – наречений. – У них у штаті: пані Швець, пан Мотузник, два охоронця, кухар, секретар та прибиральниця. Але, на таку кількість гостей, як нам сказала секретарка Ліда, одного кухаря не вистачить, не кажучи вже про офіціантів. За документами та даними бухгалтерського обліку, послуги кейтерінгу вони не замовляли. Так само, як і не оплачують послуги охорони та ІТ. Тож, і це лише моє припущення, у них є незареєстровані працівники. Але якби за це вбивали, то пів України вже було завалено трупами.