Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева 📚 - Українською

Читати книгу - "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін." автора Ольга Сімбірцева. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 93
Перейти на сторінку:

 Ми спали разом.  

 Звучить так здорово.  

 Ні. Звучить дивно. І це неправильно.   

 Але, чому неправильно?  

 О, господи, я збожеволію!  

 Моя голова впала вниз. Втомлено і безнадійно я зітхнула.  

- Які нерозв'язні проблеми світу ти намагаєшся вирішити? - запитав Джи Мін. - Ми нічого поганого не зробили. Вибач, що залишився ночувати у твоїй кімнаті. 

- Годі, більше не будемо про це, - промовила я і встала з лавочки, на якій ми сиділи. 

- Добре, поговорімо про щось інше, - погодився Мін.   

 Він схопив мене за руку, немов боявся, що я зібралася йти.   

- Я не йду, - розгублено пробурмотіла. - Навіщо це?  

- Ти мені дещо обіцяла.  

- Що я обіцяла?  

- Бути моїм динамометром.  

- Зараз?!  

- Тут нікого немає.  

 Мін потягнув мене до себе так, щоб я зупинилася перед ним. Він дивився на те, як тримає мене за руку. Мін провів великим пальцем по шкірі і стиснув мої пальці трохи сильніше.   

- Так не надто сильно? - запитав.  

- Ні.  

 Мін перебирав мої пальці у своїй руці, то стискаючи, то трохи відпускаючи, розглядав їх. 

- У тебе маленькі руки і тонкі пальці, - промовив він задумливо. - Тонкі, тендітні зап'ястя. Красиві... 

 Його рука ковзнула вище, і холодні пальці, проникнувши в рукав пальта і кофти, немов пестили шкіру. Від дотику Міна в мене пішли мурашки. Я було потягнула руку на себе, але Джи Мін міцно обхопив моє зап'ястя, стиснувши у своїй руці.  

- Не сильно... міцно? - запитав він, піднімаючи очі й дивлячись на мене знизу вгору.  

- Ні. Але ти мене бентежиш.  

 Джи Мін піднявся, але руки моєї не випустив. 

- У мене звичайні руки, - додала я. - Руки, як руки.   

- А мені подобається, - усміхнувся Мін. - Скажеш, коли буде боляче, - промовив він, переставши усміхатися, пильно дивлячись на мене, і ще сильніше стискаючи моє зап'ястя.  

- Ось зараз, - промовила я, поморщившись, і штовхнувши його вільною рукою в груди.  

 Мін відразу ж послабив захоплення, а потім і зовсім відпустив.  

- Обійми мене, - прошепотів він.  

 Я злякано глянула на нього. Він що, з глузду з'їхав?  

- Не хочу. Не буду, - промовила і зробила крок назад. - Навіщо?  

- Минулого разу ти кричала, що я тебе розчавлю.  

- Я кричала? Ну й добре. Це не обов'язково. І взагалі... У тебе що, ніколи не було дівчини?   

 У мене в голові раптом промайнула здогадка. Або він це робить навмисно, прикидаючись, що не вміє контролювати силу, що вирує в ньому, коли до когось торкається, у цьому випадку - до дівчини, або в нього не було дівчини, тому він не знає, коли робить боляче. Якби була, розумів би, як сильно чи несильно потрібно здавлювати, стискати, обіймати. Та, загалом, різні такі моменти і...   

- Такої, як ти, не було, - заявив Мін.  

- Якої це: такої?  

- Такої маленької і шкодливої. 

- Так це... правда...  

 Я пропустила повз вуха те, що він назвав мене шкодливою. Почула: такою маленькою.  

- Що? - не зрозумів Мін.  

- Правда, що ти зустрічаєшся з дорослими дівчатами і жінками...  

- Тебе це засмучує?  

 Так, мене це засмутило. Мін не став заперечувати. Його запитання - автоматичне визнання того, що це правда.  

- Це зовсім не плітки, - промовила.  

 Стало так неприємно, немов мене обдурили.  

- Вона не була моєю дівчиною. Це було партнерство.   

- Навіщо ти мені це розповідаєш?  

- Ти ж хочеш знати.  

- Не хочу.  

- Неправда.  

 Я розвернулася і пішла вздовж парапету. Мін, наздогнавши мене, йшов поруч зі мною. Він мовчав. Мовчала і я.  

 Розчарування - ось, що я відчувала. Після того, як тебе обдурили, відчуваєш досаду. І хоч Мін мене і не обманював, неприємний осад все одно залишився. Виявляється, не про все, що приховано від сторонніх очей у житті Джи Міна, варто знати. Що, якщо він досі спілкується з тією дівчиною або жінкою? Хто вона? Наскільки вона старша за нього? Як далеко зайшли їхні стосунки? Що означає: партнерство? Це турбувало мене. Невже я ревную?  

 Ні. Просто мені неприємно від того, що одна з пліток про Джи Міна виявилася правдою. У нього були або тривають стосунки з дорослою дівчиною.  

 Усі мої думки про Джи Міна, усі переживання, здалися раптом смішними і наївними. Що для нього може означати маленьке дівчисько-школярка порівняно з досвідченою дорослою молодою жінкою? 

1 ... 52 53 54 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"