Читати книгу - "Небесний Легіон, Наталія Глушко"

Стражники підвели трійцю до воріт Академії, де на них вже чекали. Всі троє під пильним супроводом наглядача відправилися до своїх кімнат, очікуючи він завтрашнього дня чогось дуже і дуже неприємного.

На наступний день їх усіх викликали до кабінету Архімайстреси Зелії. Вона сиділа за великим дубовим столом, її вираз обличчя був серйозним, але в її очах було щось більше, ніж просто роздратування — можливо, цікавість.

— Ви влаштували масову бійку в таверні, побили п’ятьох чоловіків і втягнули стражників у це. Що ви скажете на своє виправдання? — її голос був холодним і суворим.

— Ваша ееееммм, величносте… магічносте…то була самооборона!— почала Ріанель.

— Самооборона?— Зелія підняла брову.— Ви —бойові  маги, а вони були простими місцевими хлопцями, без магічних здібностей!

— Ну… це було несправедливо з їхнього боку, а ще ми захищали честь академії,—спокійно відповів Лорін.

— А ще трохи відпрацьовували нові навички, — додала Ріанель.

— І відбивалися, бо вони самі напали, — коротко сказав Дерек.

Зелія видихнула й стукнула пальцями по столу

— Ви троє, досить,— зупинила їх Зелія. А видихнула й стукнула пальцями по столу.

— У вас чудовий талант вигадувати виправдання. Але, мушу визнати, бійка в таверні — це навіть для вас перебір.

— Дереку, ти можеш іти. Потім розберемося. Лорін, Ріанель —залишіться.

Дерек мовчки вклонився й вийшов.

Коли двері за ним зачинилися, Зелія подивилася на них ще більш суворо.

— Є більш серйозні справи, ніж ваша маленька бійка, — почала Зелія, витягуючи лист із гербом. — Це лист від генерала Літорна Ейланона.

— Щось трапилося?— запитала Ріанель, намагаючись не видати хвилювання.

— Трапилося. Хелдор готує напад на Ларію. Якщо ми не вживемо заходів, це буде кінець.

Лорін і Ріанель перезирнулися.

— І що нам робити? — запитав Лорін.

— Освоювати бойову магію якомога швидше, — сказала Зелія.— А потім вирушати в Неттон, у Кронігас. Там ви оберете драконів і станете вершниками.

— Дракони?— в один голос вигукнули обоє.

— Так,— кивнула вона.—Це буде ваш перший крок у війні, що вирішить долю всього континенту.

Лорін усміхнувся, але цього разу в його очах було не лише веселощі, а й рішучість.
— Що ж, це звучить як справжня пригода. І здається, я вже знаю, як це записати у своїй майбутній біографії.

Ріанель тільки хитнула головою:
— Ти— справжній романтик, Лоріне.

— Ще й який, — відповів він. — Ну що, підемо обирати драконів?

Ріанель зустріла погляд Зелії:
— Ми готові.

Лорін посміхнувся, хоча цього разу його обличчя було сповнене рішучості.

— Я завжди мріяв про пригоди, але здається, тепер це буде щось більше.

Зелія поглянула на них із якоюсь прихованою гордістю.

—Тоді готуйтеся. Ваш шлях починається вже скоро.

Ельфи вийшли з кабінету Зелії в незрозумілому настрої. З одного боку їх переповнювало хвилювання, а з іншого —страх невідомого.

—Лоріне, коли я говорила, що хочу стати вершником дракона, я не думала, що мені і справді доведеться наближатися до живої ящірки-переростка. Вони ж страшні до чортиків!

—Нел, а ти впевнена, що дракон глянувши на тебе скаже: « О боги! Та це найкрасивіше створіння, яке тільки могла створити природа!»? Як на мене, глянувши на тебе, дракон також скривиться.

Ріанель з-під лоба глянула на Лоріна і ображено видала: — Можна подумати, ти красень неземний.

Лорін як завжди весело підстрибнув, крутнувся на місці і театрально поклонився.

Ельфійка з усієї сили вдарила ляснула його по спині.

—Ай, боляче ж! Тобі говорили, що ти неврівноважена?

—Ні, такі компліменти я чую лише від тебе.

—Неврівноважена, але я за тебе відповідаю, — обійнявши її за плечі тихо сказав Лорін.

—То ще хто за кого відповідає, ходяча ти катастрофо!

Лорін лише хмикнув і вони обоє поплелися безкінечним коридором академії.