Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

Тиждень пролетів швидко і без пригод. Сьогодні субота і ми з Крістіаном Дрейком зібрались разом погуляти.

 Не  дивлячись на те, що ми з Крістіаном проводимо багато часу разом і живемо в одній кімнаті, наша спільна прогулянка чомусь примусила мене хвилюватись.

Спершу хлопець підвіз мене до готелю, щоб я перевдягнулась. За час мого навчання у військовій академії, я вже звикла до чоловічого одягу, але все одно хотілося хоча б деколи відчути себе симпатичною дівчиною.

Я випила зілля для росту волосся, навела красу і перевдяглась і яскраво - синю сукню.

- Вибач, якщо я довго забарилась... - Промовила я, підійшовши до Дрейка, який чекав мене біля карети.

- Все добре, Амандо. Заради такої краси, я готовий  чекати значно довше, - промовив Крістіан, захоплено мене роздивляючись.

Від його погляду я зашарілась і засоромилась. Коли я навчалась у школі, хлопці називали мене чудовиськом і навіженою відьмою, тому до компліментів я зовсім не звикла.

- Амандо, сьогодні ти теж збираєшся випробувати мої нерви на міцність? - Посміхнувшись, поцікавився хлопець.

Схоже, що він натякав на нашу попередню прогулянку, коли я вичворяла  казна - що, аби його здихатись.

- Ні. Сьогодні у мене інші плани... Тоді я хотіла, щоб ти відчепився від мене, тому і поводилась, як справжня дурепа...

- А мені твоя поведінка того дня здалась кумедною і навіть милою.

- Тоді у тебе проблеми, Дрейку.

- І які ж у мене проблеми?

- Тебе цікавлять досить дивні дівчата.

- Мене цікавить лише одна неймовірна дівчина, яка інколи може дивно поводитись, - говорячи це, Крістіан Дрейк  так на мене поглянув, що у мене мало серце з грудей не вискочило.

Заспокойся, Амандо! Дихай... Дихай глибше... Він просто вродливий хлопець. Таких довкола багато. Не смій поводитись так, як одна із тих дуреп, що закохані в нього.

Навіть зараз я бачу те, як інші дівчата витріщаються на Дрейка і це мене дратує. 

- Куди підемо? - Запитала я, щоб змінити тему.

- А куди ти б хотіла піти, Амандо?

- В якесь гарне місце. Знаєш таке?

- Здається, що знаю. Думаю, що тобі там має сподобатись. Принаймні моя молодша сестра від цього місця у захваті, а її важко вразити, - посміхнувшись промовив Крістіан Дрейк.

Аристократ підійшов до нашого кучера і щось йому сказав. Повернувшись, він допоміг мені сісти в карету і сів сам.

- Крістіане, розкажеш про те місце, куди ми їдемо?

- Ні.

- Чому? 

- Краще один раз побачити, ніж сто разів почути, Амандо, - сміючись, заявив цей нахаба.

Теж мені, майсер інтриг...

- Хоч натякни...

- Скоро сама все побачиш. Прояви трішечки терпіння.

- Терпіння - це не одна із моїх чеснот.

- Я вже це помітив...

- Дрейку, ти спеціально вирішив з мене познущатись? - Насупившись поцікавилась я.

- Я просто хочу влаштувати тобі сюрприз. Тому не сердься, мала.

- Сподіваюсь, що твій сюрприз мене не розчарує, бо отримаєш від мене на горіхи.

- Я теж сподіваюсь, що тобі сподобається... Ти така вродлива, Амандо, що я не можу відвести від тебе очей.

- Підозрюю, що ти всім дівчатам так кажеш, Дрейку.

- Я сказав це лише тобі, бо ти єдина дівчина, яка по - справжньому мені подобається.

- Мені важко повірити твоїм словам, Крістане.

- Чому?

- Тому що я чудово знаю, що ти - ще той ловелас.

- Та який там ловелас, Амандо?

- Легковажний.

- Як я можу переконати тебе у своїй щирості?

- Подумай сам...