Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

Коли я побачив Аманду з розкішним, довгим волоссям, макіяжем і в сукні, у мене перехопило подих від захвату. Яка ж вона  неймовірно вродлива та елегантна.

Коли вона сказала, що хоче побувати у якомусь гарному місці, я відразу подумав про Королівський ботанічний сад, в якому дуже любить бувати моя молодша сестра, Емілія.

Моя красуня виявилась дуже нетерплячою і всю дорогу допитувалась про те, куди ми їдемо. 

Я не хотів псувати сюрприз і тому не розповідав.

Коли я зізнався Аманді, у тому, що вона мені дуже подобається, дівчина не повірила, бо досі вважала мене легковажним ловеласом.

Раніше це справді було так, але з тих пір, як я познайомився з нею, все змінилось. Мене більше не цікавила жодна дівчина, окрім цієї норовливої і недовірливої красуні.

Аманда поставила переді мною серйозну задачу. Мені треба подумати над тим, як переконити її у щирості моїх слів і почуттів. Підозрюю, що це буде дуже нелегко.

Коли карета зупинилась, я допоміг Аманді вийти з неї і повів до воріт ботанічного саду. Я був впевнений  у тому, що вона тут ще не була, бо доступ до цього прекрасного місця обмежений.

 - Це неймовірно, Крістіане! - Із захватом промовила дівчина, щойно ми увійшли на територію саду.

 - Тобі подобається?

 - Дуже... Яка краса! Ми наче потрапили у якусь чарвну казку. Я навіть не уявляла, що існують такі прекрасні і дивовижні рослини. Дякую, що показав мені це місце.

- Я дуже радий, що тобі сподобалось.

- Ти часто тут бував? 

- Лише кілька разів. А от мої мама і молодша сестра бувають тут мало не кожного тижня.

- Щастить їм...

- Амандо, якщо ти захочеш знову тут побувати, то тільки скажи і я знову привезу тебе сюди.

- Я ловлю тебе на слові, Дрейку. Ти мені обіцяв.

- Я завжди виконую свої обіцянки.

Ми йшли по доріжці, роздивляючись чудернацькі, екзотичні рослини, що попривозили сюди з усього світу.

Аманда була у захваті і захоплено роздивлялась все довкола.

Я теж був у захваті, але не від дивовижних рослин з прекрасними квітами, а від дівчини, що йшла поруч зі мною.

Вона нагадувала мені одну з цих неймовірних квіток, тому що була такою ж особливою і неповторною.

Як же мені зараз хотілось обійняти Аманду, погладити її шовковисте, чорне волосся, але я стримувався.

Аманда - особлива для мене дівчина і я не хотів поспішати.

Поки що  вона бачить у мені лише друга і легковажного гульвісу, але я зроблю все можливе, щоб це змінилось.

- Крістіане, ти такий добрий...- Промовила дівчина, хитро дивлячись на мене.

- Чого ти хочеш, мала хитрунко? 

- Я хочу, щоб Ліна і Калеб теж побували в ботанічному саду...

- Думаю, що я зможу це влаштувати, якщо ти мене гарно попросиш про це.

- Будь ласка, Крістіане... Зроби це заради мене, - попросила Аманда, благально склавши ручки і мило посміхнувшись.

Дрібна капосниця! Знає, як на мене подіяти...

- Добре. На наступних вихідних ми приїдемо сюди усі разом.

- А чому не завтра?

- Завтра ти запрошена в родовий маєток Дрейків.

- Що?! І чому я чую про це вперше? Знову вирішив влаштувати мені сюрприз?

- Саме так.

- А якщо я відмовлюсь?

- Нічого страшного не станеться. Хіба, що я можу передумати показувати ботанічний сад твоїм друзям...

- Це шантаж!

- Та ти що? Яка твоя відповідь на моє запрошення?

- Так... Який же ти паскудник!

- А ти - дрібна хитрунка.