Читати книгу - "Кохання з ароматом кави , Верона Дарк"

Керем стояв на порозі будинку Зейнаб. Він довго збирався з думками, перш ніж подзвонити у двері. Йому відкрила вона — з підозрою в очах, але без здивування.

— Ти запізнився, Кереме, — сказала Зейнаб холодно.

— Де Ясмін? — майже прошепотів він, глянувши їй у вічі. — Я маю з нею поговорити. Я мушу їй усе сказати.

— А що саме ти хочеш сказати? Що вона втекла через біль і приниження? Через твою зраду? Через твого “ангела” Ельму?

Керем опустив голову.

— Я не знав, що вона втекла через брехню Ельми. Клянусь, Зейнаб. Я дізнався правду лише нещодавно. Ельма збрехала про все. Я не кохаю її. І ніколи не кохав. — Він зробив крок ближче. — Я покохав Ясмін. По-справжньому. І з кожним днем це почуття тільки сильніше.

Зейнаб подивилася на нього мовчки. Її серце розривалося між гнівом за подругу і співчуттям до чоловіка, який, здається, справді страждає.

— Навіть якщо це правда, ти змушував її страждати. І тепер вона боїться знову вірити. Вона зламана, Кереме… І дитина на підході. Вона сама.

Керем завмер.

— Дитина?..

Зейнаб закусила губу. В її очах майнуло здивування — вона не хотіла, щоб це вирвалося.

— Вона… вагітна?

Керем схопився за дверний косяк, немов світ закрутився. — Я… я стану батьком?

— Не знаю, чи ти готовий бути ним… — тихо сказала Зейнаб. — Але якщо хочеш хоч щось виправити — не кричи, не тисни. Дай їй час. І знайди її сам.