Читати книгу - "Старша Едда. Епос"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
43
Відрада Фріґґ — Одін.
44
Батько Побід (Sigföður) — дослівно «Батько Перемог», Одін.
45
Хведрунґ — Локі, син Хведрунґа — вовк Фенрір.
46
Хлодун нащадок — Тор; Хлодун — інші ім'я Фьорґун, матері Тора.
47
Древо землі (moldþinur) — тут: змій Йормунґанд.
48
Фімбульт, Фімбольт — Одін.
49
Хрофт — Одін.
50
Йдеться про магічний обряд жеребкування, паювання землі, здобичі, майна тощо.
51
Дім вітрів — небо.
52
Тепер вона щезне — тобто вьольва, що завершила пророцтво.
53
Вважалося, що люди думають не головою, а серцем.
54
Ґуннльод — дочка велета Суттунґа, яка допомогла Одінові викрасти мед поезії.
55
Щоб зрозуміти цю строфу, треба сказати кілька слів про культуру обміну подарунками в архаїчному суспільстві, деякі риси якого простежуються і в Скандинавії доби вікінгів (а в Ісландії — й пізніше). Отримання подарунку зобов'язує віддячити за нього: подарунком рівної вартости, послугою, службою тощо. Людину, що не бажає віддячити, трактують як того, хто не може віддячити в принципі: як жебрака чи й гірше — як невдаху; вважається, що така людина не має щастя, талану, певного магічного потенціалу, на який тоді зважали не менше, ніж на реальні вчинки і статус. Відтак, людина може уникати отримання подарунків, щоб не відплачувати за них, але і в цьому випадку її репутація страждає.
56
Жахається всього //мов скнара від дару — див. попередню примітку.
57
Різьблені з дерева людські подоби. Чи то ідоли маються на увазі, чи просто опудала — важко сказати напевно.
58
П'ять повних днів — термін, що часто використовується у норвезькому звичаєвому праві.
59
Пам'ятний камінь (bautarsteinn), або ще «рунний камінь» — елемент поховальної традиції північних германців: плита чи обеліск (менгір), що встановлювався сторчака край дороги (іноді на могилі), найчастіше оздоблювався рунічним написом, що сповіщав ім'я небіжчика та деякі обставини його життя; іноді текст супроводжувався підписом штибу «ці руни вирізав такий-то».
60
Йдеться про особливості норвезької прибережної акваторії, насиченої шхерами і рифами: вночі там не ходили, а з настанням сутінків витягали човна на острівець і ночували.
61
Строфи 76 і 77 утілюють головну ідею людського буття, власне — сенс існування, актуальний для доби вікінгів.
62
Фіт'яр — чи то «жирний», чи то «мешканець Фіт'яру», селища в гирлі Харданґерфіорду в Норвегії.
63
В оригіналі gerðu ginnregin, де ginnregin — аси.
64
Себто Одін; дослівно fimbulþulr означає «співець чарівних пісень», від fimbul — «чари» і þulr — цим словом позначається як поганський жрець, так і чаклун, і виконавець пісень та віршів; за доби вікінгів традиція анонімних виконавців-тулів переважно поступилася традиції скальдів.
65
Себто під час поховання, по смерті. Традиція спалення померлих на вогнищі («доба спалень», brunaöld) зберігалася у Скандинавії лише до середини IX століття. В Ісландії кремація взагалі не практикувалася (в тому числі й через частковий дефіцит пального).
66
Шкляву кобилу купи, // а меч, як іржавий — вони тоді дешевші.
67
Про коня краще дбати самотужки, тоді як собака, годований у сусіда (себто нечасто), буде голодний і злий.
68
Йдеться про гончарне коло. Інший варіант перекладу «на колі верткому // зроблені їхні серця».
69
В оригіналі sólhvita, «сонцебіла», «біла, мов сонце»; світлий колір шкіри і волосся маркує у нордичній культурі еталон краси.
70
Слави-бо ярла — в оригіналі jarls ynði; останнє слово можна перекласти і як «влада», «шана», «сила», «вдача», «щастя», «талан». Себто, на мій погляд, це універсальна рима до загального індоєвропейського поняття «фарну». Цим словом іранського походження називають магічний «капітал» як індивідууму, так і певної групи (роду, спілки, країни), що забезпечує індивіда чи групу добробутом, славою, військовою силою, здоров'ям, щастям, плодючістю тощо. Нордична культура має досить багато слів на позначення фарну: це і hamingja, і fylgja (специфічні назви духів-охоронців, які одночасно втілюють «щастя»), і frama («звитяга, перемога, сила, приз»), і ще чимало всіляких інших.
71
Раті (Rati) — власне ім'я знаряддя, чогось на кшталт свердла чи коловороту.
72
Одрерір (Óðrerir) — «той, що рухає дух», тобто мед поезії, а також один з трьох глеків, у якому це зілля зберігалося у Суттунґа.
73
Хрімтурси (hrimpursar) — «інисті турси», те саме, що велети, йотуни, тролі.
74
Священний перстень (власне, радше браслет, а не перстень як такий), на якому приносили клятви, зберігався у язичницькому храмі. Перстень був символом влади в усіх германських народів.
75
Ця строфа має на увазі часи, коли промисли ще не повністю виокремилися, і майстерному чоловікові краще було покладатися на власний хист, ніж на чужий.
76
В оригіналі ця строфа має дев'ять, а не десять рядків. У ній ідеться про те, як Одін повісився на Світовому Древі, прохромивши себе списом, щоб через стан смерти/екстазу отримати священні знання — руни. Подібні ініціації широко поширені в шаманській традиції.
77
Бестла — матір Одіна.
78
Хрофт — Одін.
79
Руни треба було не лише самотужки вирізати, але й офарбити кров'ю.
80
У цій строфі наводяться назви чарівних народів скандинавської міфологи та їхні вожді чи, можливо, знавці рун.
81
Тунд — Одін.
82
Там він вознісся, // коли повернувся — на перший погляд це досить однозначна рима до вознесіння Христа по його смерти, але цей мотив міг розвинутися і паралельно, враховуючи певні універсальні принципи і сюжети, що раз у раз відтворюються у різних міфологічних традиціях (докладніше, наприклад, у Джозефа Кемпбела).
83
Йдеться про спосіб наврочити, коли на корені вирізалися руни.
84
Тут ідеться не про християнське хрещення, як можна подумати, а про аналогічний і семантично споріднений звичай, поширений у германців ще за часів поганства.
85
Тьодрерір — очевидно, ім'я якогось дверґа.
86
Деллінґ — божество, батько дня.
87
Фріґґ — дружина Одіна.
88
Герфадр — Одін.
89
Всебатько (Aldaföðr) — Одін.
90
Іґґ (Yggr) — досл. «Страшний,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Старша Едда. Епос», після закриття браузера.
