Читати книгу - "Кім"

567
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кім" автора Редьярд Джозеф Кіплінг. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 96
Перейти на сторінку:
— усі слухайте джатаку[137]! — царські мисливці впіймали слона і, перш ніж він міг вирватися, надягли йому на ногу жахливе сталеве кільце-кайдан. Ненависть і шаленство заполонили його серце, бігав він по лісах, намагаючись вивільнитися від кайдана, і закликав своїх побратимів розтягнути і зняти кільце. Проте вони сповістили, що звірі того кільця не знімуть. А в гущавині лісу лежало новонароджене слоненя, ще мокре після пологів, мати його померла. Закутий слон забув про свої муки і мовив: «Якщо не подбаю про це маля, то воно загине у нас під ногами». Тож він став над новонародженим і своїми ногами загородив його від товкотнечі гурту. Він попросив молока в однієї доброчесної слонихи і слоненя підростало, а закутий слон став йому провідником і захисником. Слон досягає розквіту своїх сил — усі слухайте джатаку! — у тридцять п’ять років, і тридцять п’ять дощів закутий слон піклувався про молодшого і весь цей час кайдан в’їдався йому в тіло.

Аж ось одного дня молодий слон побачив кільце, що в’їлося у плоть старшого товариша, і запитав: «Що це таке?». «Це моє горе», — відповів старший слон-опікун. Тоді молодший простягнув хобота і вмить зірвав кайдан зі словами: «Прийшов назначений час». Так доброчесний слон, який терпляче чекав і творив добро, у назначений час був визволений тим самим малям, яке він порятував і приголубив — усі слухайте джатаку! — Тим слоном був Ананда, а слоненям, яке зламало кільце, був сам Будда…

Далі доброзичливо хитав головою, клацав зернятками вервиці і зауважував, наскільки вільним від гріха гордині був той молодий слон. Він був такий самий смиренний, як той чела, який, побачивши свого учителя сидячим у придорожній пилюці біля Воріт Навчання, переліз ті Ворота (бо вони були замкнені) і притис учителя до свого серця на очах у всього гонористого міста. Яка щедра винагорода чекає такого вчителя і такого челу, коли прийде їм час вирушати разом на пошуки звільнення.

Так говорив Лама, мандруючи по Індії тихенько, мов кажан. Гостороязика літня жінка з дому у фруктовому саду біля Сарангапура шанувала його, як та жінка шанувала пророка, проте його кімната була нітрохи не на стіні. Він сидів у кімнаті на зовнішньому дворі, над яким туркотіли голуби, а жінка тим часом знімала зайве покривало і просторікувала про духів і демонів Кулу, і ненароджених онуків, і про того язикатого хлопчиська, який заговорив до неї у придорожньому заїзді. Одного разу на самоті він збився з Великого Шляху нижче Амбали і зайшов простісінько в те село, де жрець намагався його отруїти, однак небесна ласка, що береже лам, привела його, самозаглибленого і недбалого, у сутінках поміж засіяних полів до дверей резальдара. Тут могло трапитися велике непорозуміння, бо резальдар спитав, чому Друг Усього Світу пройшов тут усього шість днів тому.

— Такого не може бути, — мовив Лама, — він повернувся до своїх одноплемінників.

— Він сидів в отому кутку і розказав сотню веселих історій п’ять ночей тому, — наполягав господар. — Щоправда, він чогось зненацька зник на світанку після дурної розмови з моєю онукою. Він швидко росте, але він досі той самий Друг Усього Світу, який приніс мені правдиву звістку про війну. То ви розійшлися?

— І так, і ні, — відповів Лама, — ми… не зовсім розійшлися з ним, але ще не прийшов нам час вийти на Шлях разом. Він осягає мудрість в іншому місці. Нам слід зачекати.

— Байдуже, але якщо це не був той самий хлопчик, то чого ж він безперестанку говорив про тебе?

— І що ж він казав? — палко поспитав Лама.

— Найтепліші слова, сотні тисяч теплих слів, і що ти його батько і матір, і всяке таке. Шкода, що він не пішов на королівську службу — він не має страху.

Ці новини вразили Ламу, який не знав, наскільки побожно шанував Кім домовленості з Магбубом Алі і необхідність мати схвалення від полковника Крейтона…

— Не треба стримувати молодого поні від гри, — сказав торговець кіньми у відповідь на полковникове зауваження, що вештатися на канікулах по Індії абсурдно. — Якщо заборонити йому йти і повертатися з власної волі, він не зважить на заборону. І хто його зловить? Полковнику сагибе, раз на тисячу років народжується кінь, настільки здібний до гри, як наш лошачок. А нам треба людей.

Розділ 10

Твій сокіл надто довго терпить кліть. Не зліток він,

А сокіл-на-крилі, що знає смак поживи,

І небезпечно довго без небес. Моїм би був,

Як ця ось рукавиця, де сидить він,

Я б відпустив його в політ з мисливцем нашим,

Бо має хист і ціль перед собою бачить…

Тож даймо йому те, для чого він родивсь,

Й побачимо, що зробить з ним повітря!

(Варта Гоу)[138]

Ларган-сагиб не говорив настільки прямо, але його поради перегукувалися з Магбубовими, і висновки пішли Кімові на користь. Тепер замість вештатися по Лакнау в місцевому одязі, він намагався листовно домовитися з Магбубом, їхав до його табору і там переодягався під пильним оком патана. Якби його експедиційна коробочка з фарбами, якими він під час навчання розмальовував карти, могла розповісти про його пригоди на канікулах, то Кіма виключили б зі школи. Якось вони з Магбубом довезли три платформи коней для кінної трамвайної лінії аж у прекрасне місто Бомбей, і Магбуб Алі ледь не розтанув, коли Кім запропонував йому переплисти на одномачтовому вітрильнику Індійський океан і купити арабських коней, бо як він зрозумів із розмови з Абдул Рахманом, вони коштують дорожче, ніж прості кабульці.

Кім занурив пальці у їжу разом із великим торговцем, коли вони з Магбубом Алі та кількома його єдиновірцями були запрошені на обід на пошану хаджу. Назад вони поверталися морем через Карачі, й тоді Кіма вперше в житті спіткала морська хвороба, і він сидів на форлюку каботажного пароплава, твердо переконаний, що його отруїли. Славнозвісна коробочка з ліками від бабу не допомогла, хоча й Кім її поповнив у Бомбеї. Магбуб мав справи у Кветті і там Кім, за визнанням самого Магбуба, з головою окупив витрати на своє утримання, провівши чотири дивовижні дні під виглядом кухарчука у будинку одного товстого старшини інтендантства, із чийого бюрка Кім у сприятливий момент поцупив маленьку облікову книжку з тоненькими сторінками на веленевому папері і переписував її — там ішлося нібито лише про купівлю великої рогатої худоби та верблюдів — усеньку спекотну ніч, лежачи при місячному світлі за якимось хлівцем. Потім він повернув книжечку

1 ... 52 53 54 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кім», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кім"