Читати книгу - "Першому гравцеві приготуватися"

— Звичайно, — сказав Ейч, посміхаючись. — А яка була важлива тема?

— «Шістки»? — нагадала Арт3міда.

— Точно! Звичайно! — Ейч потер шию, закусивши нижню губу, як він завжди робив, коли намагався зібратись з думками. — Ти сказала, що вони знайшли гробницю менше, ніж годину тому, правильно? Так що будь-якої хвилини вони дійдуть до тронного залу і віч-на-віч зустрінуться з лічем. Але що, на вашу думку, відбувається, коли в похоронну залу входять кілька аватарів одночасно?

Я повернувся до Дайто і Шото.

— Ваші імена з’явилися на Табло в один день, з різницею в кілька хвилин. Отже, ви ввійшли в тронний зал разом, чи не так?

Дайто кивнув.

— Так, — сказав він. — Коли ми піднялися на поміст, з’явилося дві копії короля, по одній для кожного з нас.

— Чудово, — сказала Арт3міда. — Тоді за Мідний ключ одночасно можуть змагатися сотні «шісток». Або навіть тисячі.

— Так, — сказав Шото. — Але, щоб отримати ключ, кожен з «шісток» повинен побити ліча в «Joust», що, як ми всі знаємо, не так просто.

— «Шістки» використовують хакнуті імерсивні установки, — сказав я. — Сорренто цим хвалився. Вони налаштували їх так, що дії кожного з їхніх аватарів можуть контролювати різні користувачі. Таким чином, під час матчу проти Асерерака контроль кожного аватара-шістки можуть передавати своїм найкращим гравцям в «Joust». Один за одним.

— Сволоти, — повторив Ейч.

— У «шісток» немає честі, — сказав Дайто, хитаючи головою.

— Так-так, — сказала Арт3міда, закотивши очі. — Це ми вже з,ясували.

— Далі гірше, — сказав я. — Кожен з «шісток» має групу підтримки, що складається з дослідників Галлідея, експертів з відеоігор і криптологів, які допомагають їм пройти всі завдання і вирішити всі головоломки, з якими вони стикаються. Зіграти симуляцію «Військових ігор» буде дитячою забавкою. Хтось просто диктуватиме їм діалог.

— Неймовірно, — пробурмотів Ейч. — Як ми повинні конкурувати з таким?

— Ми не можемо, — сказала Арт3міда. — Після того, як у них буде Мідний ключ, вони, знайдуть Перші ворота так само швидко, як і всі ми. Їм не займе дуже багато часу, щоб наздогнати нас. І як тільки в них буде загадка про Нефритовий ключ, їхні розумники працюватимуть цілодобово, щоб її розшифрувати.

— Якщо вони знайдуть місце сховку Нефритового ключа раніше за нас, вони і його забарикадують, — сказав я. — І тоді ми п’ятеро будемо в тому ж човні, що і всі інші зараз.

Арт3міда кивнула. Ейч з розпачу копнув кавовий столик.

— Це і близько не справедливо, — сказав він. — «Шістки» мають величезну перевагу над нами всіма. У них є нескінченна кількість грошей, зброї, транспортних засобів і аватарів. Їх тисячі, і всі працюють разом.

— Так, — сказав я. — А кожен з нас самостійно. Ну, за винятком вас двох. — Я кивнув на Дайто і Шото. — Але ви знаєте, що я маю на увазі. Вони перевершують нас у озброєнні і це не зміниться найближчим часом.

— Що ти пропонуєш? — запитав Дайто. Він раптом стривожився.

— Я нічого не пропоную, — сказав я. — Просто констатую факти, якими їх бачу.

— Добре, — відповів Дайто. — Бо звучало, ніби ти збираєшся запропонувати якийсь альянс між нами.

Ейч уважно вивчав його.

— І що? Чи це така жахлива ідея?

— Так, — коротко відповів Дайто. — Ми з братом полюємо самостійно. Ми не хочемо і не потребуємо вашої допомоги.

— Справді? — сказав Ейч. — Секунду назад ви зізналися, що потребували допомоги Парзіваля, щоб знайти Гробницю жахіть.

Очі Дайто звузилися.

— Зрештою, ми знайшли б її самостійно.

— Правильно, — сказав Ейч. — Це, ймовірно, зайняло б вам ще п’ять років.

— Облиш, Ейч, — сказав я, ставши між ними. — Це не допоможе.

Ейч і Дайто мовчки дивилися один на одного, в той час як Шото нерішуче дивився на брата. Арт3міда просто стояла позаду і дивилась з якоюсь втіхою.

— Ми прийшли сюди не для того, щоб нас ображали, — сказав зрештою Дайто. — Ми йдемо.

— Зачекай, Дайто, — сказав я. — Почекай секунду, добре? Обговорімо це. Ми не повинні розходитись ворогами. Ми на одній стороні.

— Ні, — сказав Дайто. — Не на одній. Ви всі незнайомці. Можливо, хтось з вас шпигун «шісток».

На це Арт3міда голосно розсміялася, а тоді прикрила рот. Дайто її проігнорував.

— Це безглуздо, — сказав він. — Тільки одна людина може першою знайти яйце і виграти приз, — сказав він. — І цією людиною буду або я, або мій брат.

І на цьому Дайто і Шото раптово покинули чат.

— Чудово пройшло, — сказала Арт3міда після того, як їхні аватари зникли.

Я кивнув.

— Так, дуже делікатно, Ейч. Зразок диплопматії.

— Що я зробив? — сказав він, захищаючись. — Дайто був повним засранцем! Крім того, ми не просили його об’єднатися. Усім відомо, що я соло. І ти також. І Арт3міда теж виглядає як самотній вовк.

— Винна, — сказала вона, посміхаючись. — Але незважаючи на це, існує аргумент за формування альянсу проти «шісток».

— Можливо, — сказав Ейч. — Але подумай про це. Якщо ти знайдеш Нефритовий ключ раніше за нас, ти будеш такою щедрою і скажеш нам, де він?

Арт3міда посміхнулася.

— Звичайно, що ні.

— Як і я, — сказав Ейч. — Таким чином, обговорювати альянс немає сенсу.

Арт3міда знизала плечима.

— Ну, тоді виглядає ніби зустріч закінчена.