Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

251
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 99
Перейти на сторінку:

Відлуння:

— Е! Е! Е!

У руїнах. У кістяках будинків:

— Ге! Ге! Ге!

Через прольоти, через бантини, через посипану цеглу та велетенські сланці блоків.

— Ге! Ге! Ге!

Під червоно-чорним небом. Через перехрестя, під випаленими вічницями світлофорів. Через великі не засаджені грядки, атракціони жахів, через усе те, що тут називається день.

Я не хотіла б побачити ніч. Її червонясте світіння. Без зірок, Знати, що жоден ліхтар уже ніколи не засвітиться.

— Ге-е-еййй!!!

Небо червоне. Шарлато-вогненні та вугільно-чорні хмари. Випалено-жовтий колір Міста.

Клаптик асфальту. Ніби згадка. З уривком розмежувальної смуги, з літерою «П», єдиною, що залишилася від розплавленого «СТОП».

Знак «Нерегульований перехід» і скелет, що продирається крізь руйновище.

— Якщо не оживлені мертвяки, то хто?

Кафедральна площа. Руїни собору, розвалені будинки довкола. Закляклі в повітрі рисові зерна. Закляклий у повітрі попіл горілих пташок. Обпалена шкіра кам’яної статуї.

— Еге-гей!!!

Канал між двома рядами будинків. Спалена вода. Сухе дно. Обривність поїздів, що виходять до нього. Ступиш крок — упадеш на каміння. На чорне безформне сміття. На закам’янілий мул.

Ніби залите пемзою дно.

Завалений міст. Стрибок від нерівного краю на сухі плити надбережжя. Що не крок — похрускування перепаленого каміння. Немов сухе печиво. Що не крок — то хрускіт, курява та глибокий слід.

— Хіба хтось залишився?

Курява, що пудрою зависла у повітрі, завислі краплинки лаку для волосся, червоні блискітки подрібнених вибухом нігтів.

— Хоч хтось?

Скляні скалки в повітрі. Вітрина, а в ній — колись яскраві літери «А», «Є», «К», «Ф». Так само, як першої миті в час вибуху. Згорілі обруси, згоріла кавоварка, застиглий кам’яною хмарою сигаретний дим.

— Ну, бодай хтось.

Тільки б не побачити порожнього візка. Тільки б не побачити того, що залишилось від іграшкових будиночків малят, котрі народилися напередодні Вибуху.

Ще один пам’ятник.

— Хто ти?

— Хіба це має значення?

— Я шукаю…

— Тут нікого нема.

Пам’ятник у Місті, від якого нічого не лишилося. Тільки гори випалено-жовтого каміння. Куди не глянь. На всіх дванадцяти вулицях, що розходяться від нього.

Я йшла цими вулицями. Йшла й тими, до яких вони повертали. І тими, де вони кінчалися. Я не знала назви жодної з них. Аж поки вийшла до пагорба.

— Невже це…

Поки спустилась на долину.

— Тут колись був…

Аж поки побачила…

— Це ж був мій дім!

— Квартирко! — кинулась я до неї.

Наверх! Наверх! Наверх!

— Квартирко!

Крізь порожнечі зниклих поверхів.

— Квартирко!


«Здрастуй, Крихітко»

— килимок на підлозі.

Слід кулі в стіні — ніби вхід у покинуте гніздо диких бджіл.

Двері.

— Почепимо табличку «Маленький Янгол»?

Відчинити її та побачити, що там…

— Квартирко…

Я стояла на краю найвищого руйновища. Я стояла біля дверей, за якими нічого не було. Я бачила все Місто. Нескінченний сад мертвого каміння. Три величезні прірви. Небо червоно-чорне. І темрява, що тужавіє на сході.

Тисячокілометровий труп Мого Міста. Тисячі кілометрів — а за ними починається ніч.

Розділ 6

Ніч у мертвому місті.

Малесеньке багаття, таке маленьке, що ледь освітлює носки моїх черевиків. Дрібненькі гілочки, такі ж дрібні жмутки сухого моху. Щоб не бачити каменів, які почали ворушитися.

— А може, хтось уцілів під землею?

— Зараз подивимося.

Я оглянула десятки безколісних машин, шукаючи інструменти.

Як персонаж комп’ютерної гри:

1 ... 52 53 54 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"