Читати книгу - "Пробуджена Енея"

змогу відкритого діалогу, стимулює до активного пошуку нових засобів оновлення народного світогляду.

Метою діяльності згаданих організацій є “Розвиток концепції суспільної безпеки слов’янських народів на ґрунті традиційного світогляду і досягнень сучасної науки. Відродження традиційного світогляду та втрачених ідеалів народу, розкриття їхньої історичної ролі в минулому і місця в сучасному суспільстві” [424. 6–7].

На міжнародній конференції в Мінську, проведеній цими організаціями в 2002 р., зазначалося, що на незалежні держави Білорусь, Україну і Росію викидається шквал деструктивної інформації, яка призводить до роз’єднання слов’янських народів. Демографічна проблема набирає все загрозливіших форм і розмірів: смертність перевищує народжуваність, зростає апатія, алкоголізація, наркоманія, злочинність. Тим часом, запродані олігархам ЗМІ посилюють дезорієнтацію народу шляхом впровадження все нових інформаційних технологій для маніпулювання масовою свідомістю. Під вивіскою “свободи совісті” плодяться всілякі секти і нові чужорідні релігії, що паралізують свідомість людини. Як наслідок – настає криза світогляду і повна дезорієнтація особистості, втрата ціннісних вартостей.

Водночас відмічалося, що слов’янська цивілізація ще не вичерпала себе і “не пережила свого апогею”. Бо світогляд наших пращурів, що ґрунтувався на чутливому, бережливому ставленні до природних багатств, був насильницьки замінений біблійною концепцією побудови світу, яка спирається на антропоцентричну модель духовного розвитку. Вона розвивалася на принципах подвійних моральних стандартів, лихварського позичкового проценту, невпинного росту потреб і експлуатації природних ресурсів Землі, що згодом виродилось у смертоносну для живої природи егоїстичну, споживацьку систему цінностей.

Висновки конференції, зокрема констатують: “Принцип поділу праці став домінантним з “подачі” біблійної моралі, “логіки Еклезіаста” – “Divide et impera!” (Розділяй і володарюй!), “Кесареве – кесарю, а Боже – Богові” – і силогічної логіки з її законом виключеного третього, що стало базисною складовою частиною капіталістичного способу виробництва. Хижацьке природокористування, монопольно висока ціна управлінської праці породили подвійність людського мислення і подвійну мораль – у порівнянні з цілісним мисленням наших пращурів, у якому Творець і Творіння були нероздільними, а духовними орієнтирами служили животворні сили Природи” [424. 10].

Антропоцентрична модель духовного розвитку, на думку білоруських вчених, призводить до порушення гармонійної взаємодії людини з природою, до її глобальної експлуатації. Причинами такої глобальної кризи визнано: відсутність результативного і життєстверджуючого світогляду; дефіцит переконливої ідеології, відмінної від товарно-грошового диктату; замовчування витокової релігії і деформація традиційних духовних цінностей; комерціалізація свідомості, подвійні стандарти моралі, де слово перетворюється в товар, проникнення міжнародних проектів “статевої просвіти”, “планування сім’ї” тощо та впровадження їх у систему освіти та виховання; розмивання живої людини і її цінностей у “віртуальній реальності”: комп’ютерні ігри, нав’язування культу насильства і жорстокості, що посилюється в електронних ЗМІ через мас-медіа – “суперсолдата”, захисника “основ американського способу життя”, “справжньої свободи”; смакування насильства, сексуальної розгнузданості; телепродукція, що руйнує духовні вартості і моральні устої, тотальна підміна цінностей… [424. 11].

Таким чином, усе, що відбувається в країнах так званого СНД, слід розцінювати як інформаційно-фінансову агресію з боку провідних світових держав з метою духовного і економічного підкорення цих країн. Виходячи із спільної загрози слов’янським народам, слід було б створити відповідний світоглядний та морально-інформаційний захист, що ґрунтуватиметься на терміновій невідкладній необхідності вироблення концептуальної бази. Ряд запропонованих заходів стосувалось програм охорони здоров’я, антиалкогольної, антитютюнової та антинаркотичної політики.

Концептуальні напрямки діяльності “слід орієнтувати на народну ментальність – духовні корені, ідейні витоки, традиційну споконвічно слов’янську культуру, відродження родової пам’яті, етнічної свідомості і особистісної самосвідомості з метою формування життєстверджуючого світогляду” [424. 14–15].

Довгожитель академік РАН Углов Ф. Г. (як зазначено в “Книзі рекордів Гіннеса за 1984 р. – найстаріший практикуючий хірург на планеті Земля), що нещодавно відзначив свій 100-літній ювілей, висловив ряд слушних думок про збереження нації. Зокрема, він зазначив, що “керівну роль у кожній державі повинні мати люди корінного Етносу, а не ті, хто нині схиляється в рабській покорі перед “властьімущими”. При цьому вчений радить здійснювати підбір керівників, уникаючи тих, хто міняє свої прізвища і національність, як їм вигідно, бо в наш час таке може собі дозволити той, хто приховує своє недостойне обличчя і недостойні справи [424. 22].

Серед поодиноких язичницьких організацій Білорусі помітне місце займає Центр Космології “Kryvya” (Крив’я – від назви племені кривичів). Ця назва ґрунтується на висновках окремих археологів, які стверджують, що предки сучасних білорусів – не слов’яни, а балтійські племена, асимільовані слов’янами. Група натхненно працює під керівництвом професора з Мінська Георгія Штикова. Центр видає свою газету латинським шрифтом, заснував етнологічно-археологічний журнал “Kryvya” а також створив компанію “Werewolf” (1994).

Нині створено білоруський ГЕГА Рух: Кривське Співтовариство Друвінгів (GEGA Ruch: Kryuskaja Draugija Druvingau) – “метаполітичне об’єднання свідомих особистостей, які піклуються про збереження, вивчення, реконструкцію і актуалізацію кривського (білоруського) етнічного космосу в усій багатогранності його проявів, що постали на арену безкомпромісного протистояння ідей в якості повноцінних претендентів на інтелектуальну та ідеологічну суб’єктність; покликаних новим часом на захист свого народу і краю, як органічних частин єдиного європейського континенту, від чужорідної влади, світоглядних впливів і доктринальної інтервенції” [www.gegaruch.org ].

Метою ГЕГА Руху є повернення всіх складових “автентичної кривської свідомості”: світогляду, світорозуміння, світопорядку. Лідери друвінгів висловлюють своє “кредо” в таких поняттях: етнофундаменталізм, археофутуризм, консервативна революція, традиціоналізм.

Етнофундаменталізм кривичі розуміють як “укоріненість”, “слідування вічним і незмінним законам небес і законам землі на грунті власної доленосної самоідентифікації”, причому основним принципом етнофундаменталізму вони вважають “вірність заповітам предків”. Повернути своєму народові етнічну ідентифікацію у складі визначеного метаетнічного масиву – першочергове завдання організації.

Особливість друвінгів у визначенні своєї етнічної самоідентифікації, на перший погляд може здатися несподіваною: вони вважають, що ідентифікація їх зі слов’янством є “найбільшим обманом”. Вони стверджують, що наукові дослідження етногенезу, фізичної антропології, етнопсихології, археології, лінгвістики і ономастики, а також порівняльний аналіз духовної і матеріальної спадщини їхнього народу вказують на те, що кривичі (білоруси) є однією зі складових балтського метаетносу.

Причому мова, на їхню думку, не завжди може бути визначальною ознакою етносу, наприклад, “некельтомовні кельти (галісійці, шотландці, ірландці)”. Єдиними визначальними етнічними чинниками є: “кров, земля і духовна спадщина етносу”. Кривичі заперечують теорію слов’янських міграцій на терени сучасної Білорусі і асиміляцію ними балтських племен. Поширення слов’янської мови серед балтів-кривичів вони пояснюють не слов’янською колонізацією, а проникненням слов’янської говірки разом з християнізацією і торгівлею (щось подібне до середньовічної латинізації в Європі).

У зв’язку з цими поглядами, і ставлення ГЕГА Руху до “слов’янського питання” є специфічним. Вони вважають, що слов’янізація принесла їхньому народу небезпеку: разом з мовною асиміляцією місцевих балтів поширилась і чужа віра (християнство) і московська експансія, що проходила під вивіскою “звільнення” православно-слов’янських (“руських”) територій. Асиміляційні процеси насувалися як з російського, так і з польського боку. “Останнє – з російського боку – маємо можливість спостерігати ще й сьогодні, коли під