Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Вождь червоношкірих (Збірник) 📚 - Українською

Читати книгу - "Вождь червоношкірих (Збірник)"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вождь червоношкірих (Збірник)" автора О. Генрі. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 83
Перейти на сторінку:
але принаймні він знає, як поводитися з леді.

Зважаючи на неймовірну куртуазність Малюка (предмет його особливої гордості), можна припустити, що розв'язання проблеми, яка постала перед ним у зв'язку з почутим і побаченим із засідки серед кактусів (в усякому разі стосовно одного фігуранта), було нелегким завданням. У той сам час Малюка важко було назвати людиною, яка не відреагувала б на таку пікантну ситуацію.

Коли над землею запанували сутінки, всі троє зібралися при світлі ліхтаря у джакалі — на вечерю з вареної квасолі, козиних відбивних, консервованих персиків і кави. Потім нащадок ацтеків, загнавши кіз до загороди й викуривши цигарку, перетворився на мумію, загорнену в сіру ковдру. Тоня помила тарілки, Малюк витер їх рушником, вирізаним із мішка для борошна. Очі дівчини сяяли, вона без кінця щебетала про дрібниці, котрі змінилися у її світі з часу останнього візиту Малюка; все було як завжди, коли Малюк навідувався до джакалю. Потім Тоня залізла надворі у гамак і заспівала сумну пісню про кохання, акомпануючи собі на гітарі.

— Ти ще кохаєш мене, маленька? — запитав Малюк, шукаючи папір на самокрутку.

— Я завжди тебе любитиму, радосте моя, — відповіла Тоня, поїдаючи його чорними очима.

— Мені треба сходити до Фінка, — сказав Малюк, підводячись, — купити тютюну. Я думав, у мене є трохи у плащі, але… Повернуся за півгодини.

— Повертайся швидше, — попросила Тоня, — і скажи мені, як довго ти побудеш зі мною цього разу? Поїдеш завтра, залишивши мене наодинці з горем, чи ще поживеш у своєї Тоні?

— Цього разу я залишуся на два-три дні, — відповів Малюк позіхаючи. — Мені добряче довелося побігати цього місяця, хочу відпочити.

Похід до крамниці забрав рівно півгодини. Коли Малюк повернувся, Тоня досі гойдалась у гамаку.

— Знаєш, золотко, — мовив Малюк, — у мене якесь дивне відчуття. Наче за кожним кущем, за кожним деревом хтось підстерігає мене з револьвером напоготові. Раніше я не вірив у такі дурниці, але, мабуть, це передчуття. Мені дико закортіло забратися звідси вже завтра вранці. Всі околиці Гваделупе киплять через старого голландця, якого я відправив на той світ.

— Ти ж не злякався — ніхто не змусить боятися мого хороброго хлопчика!

— Еге ж, коли діло доходить до перестрілки, я не дам драпака як заєць, але мені не хотілося б, щоб поліцейський загін викурив мене із твого джакалю. Може постраждати хтось дуже мені дорогий.

— Не кидай свою Тоню — тут тебе ніхто не знайде.

Малюк уважно подивився на тіні, що сіріли вздовж струмка, потім перевів погляд на тьмяні вогники мексиканського селища.

— Поживемо — побачимо, — озвучив він нарешті своє рішення.

Опівночі до табору рейнджерів залетів вершник, розбудивши всіх голосними криками «Еге-гей!» — щоб ніхто не сумнівався у його мирних намірах. Два рейнджери і Сандридж допитали порушника спокою, який назвався Домінго Сейлсом із переправи Самотнього Вовка. Він привіз листа сеньйору Сандриджу. Стара Луїза, лавендера, попросила його про це, адже її сина Грегоріо звалила лихоманка і він не міг встати з ліжка.

Сандридж засвітив похідний ліхтар і прочитав листа.

Любий мій! Він приїхав. Не встиг ти залишити джакаль, як він вигулькнув із заростей. Спершу він сказав, що поживе у мене днів зо три або навіть довше. А потім, ніби загнаний вовк, не міг всидіти на місці, тинявся туди-сюди, щось видивлявся і дослухався до кожного звуку. Пізніше він сказав, що поїде до світанку, під прикриттям нічної темряви і тиші. А тоді запідозрив, що у мене хтось з'явився. Він так дивно дивився на мене, я страшенно злякалась. Я заприсяглася йому, що кохаю його і належу тільки йому. Врешті-решт він сказав, що я маю довести вірність. Йому здається, що вороги вичікують, коли він од мене поїде, щоб підстрелити. Заради порятунку він вдягнеться у жіночий одяг, вбере мою червону спідницю, блакитну блузку, накине зверху коричневу мантилью і поїде в такому вигляді. А перед тим він хоче, щоб я перебралася в його одяг — штани, сорочку, капелюх, сіла на крапчастого і вирушила до дороги, що починається біля переправи, а потім повернулася назад. Таким чином він дізнається, чи я не зрадила його і чи немає біля джакалю засідки. Мені страшно. Все має відбутися за годину до світанку. Приходь, коханий мій, убий цього страшного чоловіка і звільни свою Тоню. Навіть не намагайся взяти його живцем, просто швидко вбий. Тепер, коли я відкрила тобі усі карти, це буде неважко. Ти повинен прийти заздалегідь і сховатися у маленькій загороді біля джакалю, де стоїть фургон і зберігаються сідла. Там темно. Він буде вдягнений у червону спідницю, блакитну блузку і коричневу мантилью. Посилаю тобі тисячу поцілунків. Не спізнюйся, стріляй відразу і просто в ціль.

Твоя Тоня.

Сандридж коротко виклав підлеглим суть справи. Думка, що лейтенант піде сам, не викликала у рейнджерів захвату.

— Я візьму його, як немовля, — заспокоїв друзів лейтенант. — Дівчина заманила Малюка у пастку. У нього не буде жодного шансу мене підстрелити.

Сандридж осідлав коня і помчав до переправи Самотнього Вовка. Прив'язавши мишастого у кущах біля струмка, він вийняв із чохла вінчестер і обережно наблизився до джакалю Пересів. Серпик місяця то визирав із-за купчастих молочно-білих хмар, то ховався за ними.

Загорода для фургона виявилася ідеальним місцем для засідки; рейнджер без пригод пробрався всередину. У тіні кущів перед джакалем Сандридж бачив силует коня і чув, як той нетерпляче б'є копитами тверду землю.

За годину напруженого очікування із джакалю вийшли дві постаті. Одна, в чоловічому одязі, швидко скочила на коня і помчала галопом повз загороду в бік переправи і селища. Друга, вбрана в червону спідницю, блакитну блузку, з накинутою на голову коричневою мантильєю, вийшла на місячне світло і дивилася услід вершникові. Сандридж вирішив, що скористається нагодою, доки Тоня повернеться. Він здогадувався, що сцена вбивства не порадує дівчину.

— Руки

1 ... 52 53 54 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вождь червоношкірих (Збірник)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вождь червоношкірих (Збірник)"