Читати книгу - "Екст, Геннадій Обушній"

Історія знову не зберегла в подробицях закінчення цього дня. Звичайно, яка вже тут робота, і після посадки катерів була оголошена перерва до ранку. На роботу завтра о 12:00.

Стримувана кілька годин напруга вивільнилася в найнесподіваніших формах, тому журналістів ввічливо попросили вимкнути камери й приєднатися до колективу. Збереглися непідтверджені дані про візит, який нанесли Шефу дві групи цивільних осіб, серед яких допитливі журналісти (хоча й бачили мигцем) впізнали командувача американським авіаносцем і командира британського атомного підводного човна. Обидві групи прибули на гелікоптерах і сіли в зоні М подалі від цікавих очей. Пробули години дві й відлетіли, напідпитку і в прекрасному настрої. Хто, як не вони, можуть оцінити справжню красу великих машин. Та й відставка не за горами.

Після цього Шеф і Дудич приєдналися до решти. За спогадами учасників, розійшлися близько другої години ночі. Деталі самодіяльного нон-стоп концерту силами 27 народів залишилися, на жаль, невідомими.

Зі збережених архівних даних відомо, що назавтра вся вахтова і монтажна команди була на своєму місці, пройшли медогляд і під вечір полетіли на двох катерах на станцію. Третій катер потягнув стандартний вантажний 500-тонний контейнер.

Починалася добудова станції. Насамперед монтажна команда протягом тижня розгорнула й підключила дві тимчасові сонячні панелі, кожна по 20 МВт. З крилами сонячних панелей комплекс став схожим на нормальну орбітальну станцію. Робота тривала ще півроку. Змінювалися команди монтажників, прилітали й відлітали вахти.

Через день до Острова причалювали вантажні судна, з яких вивантажувалися матеріали та обладнання для добудови станції. І щоранку з Острова на «Семмі», як ласкаво почали називати станцію, йшов катер, який ніс стандартний контейнер, набитий матеріалами й обладнанням. Увечері він приходив назад з таким же контейнером, але заповненим різним сміттям і, вибачте, продуктами життєдіяльності.

У цей час Шеф бував на «Семмі» нечасто. Десь раз на тиждень. Приблизно за два місяці до закінчення добудови почало надходити основне лабораторне обладнання. Легко сказати, прибула, наприклад, хімлабораторія. Для того, щоб вона прибула, розвантажилася і була перепакована в наш контейнер уже на Острові, треба зробити багато чорнової роботи. Спочатку треба цю лабораторію замовити. Поїхати у відрядження до виробника й прискіпливо її приймати, особисто стежити за упаковкою і накласти, окрім митної, власну печатку на контейнер. Потім, уже на Острові, зустріти, розпакувати і запакувати знову. А це все час, час, час... Час, втрачений для досліджень, що йдуть у вже існуючій острівній лабораторії. І не всі керівники напрямків були в захваті від цієї рутини. До того ж метушня навколо Острова не вщухала.

Наступний документ.

Зі щоденника Філа МакКейна

27 серпня 2028 року, Посольство РФ, Вашингтон, округ Колумбія, Вісконсін Авеню.

«Я приїхав о 10:45. Супровід мінімальний, пресу не запрошували. Офіційний привід — діловий сніданок з Черних для узгодження деяких деталей арктичної угоди. Крій того, (неофіційно) зустріч з Міловськи, лідером Острова, на його прохання.

Погода була чудова, настрій прекрасний. Учорашні переговори про розмежування економічних інтересів в Арктиці завершилися на диво успішно, тому ми з Черних хвилин десять гуляли на свіжому повітрі й закрили всі питання, що залишилися.

Об 11:00 на двох непримітних CMC під’їхав Міловськи. Коротке знайомство у вестибюлі, рукостискання, і Черних запросив нас у Південний зал. Треба відзначити, що при першому знайомстві Міловськи не викликає ані симпатії, ані антипатії. Виглядає старшим своїх 65, невисокий, дуже худий, рухи легкі й координовані. Погляд прямий, відкритий, але якийсь втомлений. Одягнений консервативно, без претензій, але пристойно, в руках чорний дипломат. Розмовляє неголосно.

У Південному залі, невеликому, але затишному, накритий круглий стіл, накритий по-російськи. Дві дівчини-офіціантки. Черних запросив на обід і виголосив невелику жартівливу промову про необхідність добре харчуватися напередодні великих арктичних проектів. Всі розслабилися й почали усміхатися. Потрібна атмосфера зустрічі була встановлена.

За кілька хвилин Черних відпустив дівчат і запрошуюче кивнув гостю.

— Панове президенти! Дякую за надану можливість викласти нашу позицію і безпосередньо проінформувати вас про деякі непересічні події. Дві ядерні валізи за цими дверима підтверджують, що ви найбільш відповідальні і впливові люди на Землі. Це накладає на вас відповідальність не тільки за свої народи і національний бізнес, ай за все людство, за його сьогодення і майбутнє. Хочете ви того чи ні. Спочатку хочу торкнутися розкриття наших технологій. Ми готові протягом півтора року до квітня 2030 року передати наші розробки комітету, що складатиметься з офіційних осіб лише двох ваших країн. Ми вважаємо, що такий варіант сповільнить небажане розповзання технологій і дасть можливість підготуватися до такого.

Наступне питання. Ми закінчили добудову корпусу нашої місячної станції „Семаргл“. Але з’ясувалося, що нам нема де її розмістити. Всі цікаві нам майданчика виявилися підконтрольні „LE“ або її клієнтам. В американські суди вже подано позови про заборону використання даних ділянок. З огляду на той факт, що практично все бортове і дослідницьке обладнання станції вже виготовлене та поставлене на Острів, а також виходячи з того, що ми принципово не ведемо переговорів з „LE“, вважаючи їх шахраями і не бажаючи втягування в конфлікт ваших держав як гарантів прав ваших громадян, ми прийняли таке рішення:

1. Ми обмежуємо нашу місячну програму кількома короткими експедиціями в цікаві для нас райони. До складу цих експедицій ми запрошуємо ваших фахівців.

2. Станція „Семаргл“ буде встановлена на Марсі під прапором ООН на зручному для нас майданчику без урахування думки „LE“. Ми надамо вашим країнам можливість брати участь у марсіанській програмі командами по 50 осіб. Дослідницьке обладнання ваше.

І ось ще деякі наші побажання. Не перешкоджати нашій роботі на Острові, в Аргентині і на „Паростку“ протягом найближчих двох років. Згідно з нашою Заявою від 15 січня 2027 року, ми не укладаємо нових контрактів, але змушені виконувати старі. Ми просимо також не перешкоджати придбанню нами додаткового обладнання і матеріалів для власних потреб, а також розблокувати наші рахунки в США та Європі. Просимо офіційно захистити марсіанську експедицію від судових переслідувань з боку „LE“.

В цьому випадку ми передамо технологію і підготуємо дві групи пілотів по 10 осіб, по одній для кожної зі сторін. Додатково ми готові надати своїм транспортом допомогу вашим фахівцям для очищення геостаціонарної орбіти Землі й орбіти поховання.