Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Війна світів. Невидимець 📚 - Українською

Читати книгу - "Війна світів. Невидимець"

290
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Війна світів. Невидимець" автора Герберт Уеллс. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 81
Перейти на сторінку:
в обличчя містера Джеферса. За мить полісмен, увірвавши пояснення щодо наказу, схопив невидиму руку і стиснув невидиме горло. Його стусонуло ногою так, що він аж крикнув, але руки не випустив.

Голл пересунув по столу ніж до Воджерса і ступив до Джеферса і незнайомця, які, зчепившись, наближалися до нього.

Стілець, що стояв на дорозі, з гуркотом відлетів, і чоловіки покотилися на підлогу.

— За ноги його, — крізь зуби процідив Джеферс.

Містер Голл, узявшись виконати розпорядження, дістав штурхана під ребра і на якийсь час вибув із лав, а містер Воджерс, побачивши, що незнайомець з ножем у руці бере гору, відступив до дверей, де зіткнувся з містером Гекстером та візником, які з’явилися на допомогу. У ту саму мить зі шкафа полетіли три чи чотири пляшки, наповнивши кімнату їдким запахом.

— Здаюся! — закричав незнайомець, хоча Джеферс був під ним, і через секунду стояв уже на ногах захеканий, безголовий і безкистий, бо тепер на ньому не було вже й правої рукавички. — Це ні до чого, — сказав він, схлипнувши.

Найдивніша то була у світі річ — голос, який виходив з порожнечі...

Джеферс підвівся, дістав пару наручників, і... в очах йому потемніло.

— Еге! — сказав Джеферс, вмить зрозумівши, що становище надзвичайне. — До біса! Я бачу, що скоро нам і наручники не знадобляться.

Незнайомець перебіг рукою згори вниз по вбранню, і всі ґудзики немовби чудом розстебнулися. Потім таємничий пожилець буркнув щось і нахилився. Здавалося, він щось робить зі шкарпетками та взуттям.

— Пробачте, — раптом промовив Гакстер, — та це ж не людина! Це порожній одяг! Можна ж навіть зазирнути всередину його костюма. Я міг би встромити руку...

Він простиг руку, та, здавалося, наткнувся на щось на півдорозі і відсмикнув її.

— Я прошу не тикати пальцями мені в очі! — промовив злий голос із порожнечі. — Я ж тут весь — із руками, ногами й усім тілом, тільки я невидимий. Це дуже незручно, та що поробиш. Невже це достатня причина тикати пальцями мені в обличчя?

Костюм був уже розстебнутий і ніби висів на невидимих підпорах, а тепер навіть, здавалося, випростався.

Кімната була вже повна.

— Невидимець! — сказав Гакстер. — Що ж це робиться?

— Може, це й дивно, але це не злочин. Я не розумію, чому полісмен на мене накинувся...

— Все правильно, — сказав Джеферс. — Вас, звичайно, досить важко побачити при такому освітленні, але я маю наказ і дію згідно з законом. Я заарештовую вас не за те, що ви невидимець, а через підозру в крадіжці. Сьогодні вночі в одному будинку вкрали гроші.

— І що?

— Деякі обставини вказують...

— Це безглуздо! — скрикнув Невидимець.

— Сподіваюся, так, сер. Але я маю наказ...

— Гаразд, — сказав незнайомець, — я піду з вами. Але без наручників!

— Такий порядок, — пояснив Джеферс.

— Без наручників! — повторив незнайомець.

— Вибачте... — почав Джеферс.

Раптом незнайомець присів, і, перш ніж будь-хто зрозумів, що він робить, під стіл полетіли взуття, шкарпетки і штани. Незнайомець випростався.

— Стій! — крикнув Джеферс, раптом зрозумівши, що відбувається.

Він схопив жилетку незнайомця, та запручалася, з неї вискочила сорочка, а жилетка залишилася в руках Джеферса.

— Держіть! — крикнув Джеферс. — Ловіть його! Він роздягається!

— Держіть! — зарепетували й решта і кинулись до білої порожньої сорочки — єдиного, що залишилось від незнайомця.

Рукав сорочки вдарив Голла в обличчя, і той зупинився, а потім рукав вдарив іще й старого паламаря; рукави підвелись, рухаючись так, ніби незнайомець намагався скинути сорочку через голову. Джеферс вхопився за сорочку, але тільки допоміг скинути її. Він дістав стусана у щелепу і відразу ж з усієї сили вдарив Тедді Генфрі кийком по голові.

— Обережно! — гукали люди, замахуючись і ні в що не влучаючи. — Держіть його! Ловіть! Замкніть двері! Не випускайте його! Я впіймав його! Ось він!

Зчинилося стовпотворіння. Перепало майже кожному. Сенді Воджерс завдяки сильному ударові в ніс зметикував перший і вискочив надвір. Інші кинулись за ним і за хвилину збилися в кутку біля дверей. Сектант Фіпс втратив переднього зуба, а Генфрі пошкодили вухо. Джеферс дістав удар у підборіддя і, повернувшись, впіймав щось невидиме, що втиснулося між ним та Гакстером і заважало вийти. Джеферс намацав сильні груди, але за мить усі учасники бійки буквально випали в коридор.

— Я спіймав його! — прохрипів Джеферс. Борючись із невидимим противником, він пробивався крізь натовп, обличчя налилося кров’ю, жили набрякли.

Люди розступалися, Джеферс кричав, коліна йому тремтіли, але він не відпускав невидимця. Потім він крутнувся і важко впав на землю, стукнувшись головою, і тільки тоді розтиснув руки.

Почулися крики: «Тримай його! Лови невидимця!» Якийсь невідомий хлопець, не з місцевих, раптом кинувся вперед, схопив щось, але не зміг утримати і впав просто на констебля. Якась жінка пронизливо заверещала, коли щось промчало повз неї; загавкав собака, якого штовхнули ногою, і, скиглячи, побіг у Гакстерів двір.

Невидимець утік.

Певний час люди стояли, здивовано озираючись та жестикулюючи, а тоді їх охопила паніка, і вони розсіялися по містечку, як гнане вітром сухе листя.

Тільки Джеферс, зіщулившись, нерухомо лежав горілиць біля сходів трактиру.

Розділ VIII

У дорозі

Розділ восьмий — надзвичайно короткий. У ньому йдеться про те, що місцевий натураліст Джибінс, дрімаючи на пагорбі, від якого милі на дві нікого не було, як він був певен, раптом почув, що поруч хтось кашляє, а потім почув і лайку. Озирнувшись, Джибінс нікого не побачив, а проте лайка і кашель чулися цілком чітко. Невидимець лаявся добірними словами, і одразу було зрозуміло, що він вчена людина. За деякий час голос стишився, а потім і зовсім завмер, віддалившись кудись у напрямку Алдердіна. Хтось іще раз чхнув, і запала тиша. Джибінс нічого не знав про те, що сталося зранку, та був такий спантеличений і вражений, що якомога швидше спустився з пагорба і подався до Айпінґа.

Розділ IX

Містер Томас Марвел

У містера Томаса Марвела було широке одутле обличчя, довгий м’ясистий ніс, великий рот і щетиняста борода. Він був схильний до повноти, а його короткі ноги підкреслювали це ще більше. Він носив пухнастий циліндр, а шнурки від черевиків правили йому за ґудзики в певних місцях одягу. І це свідчило тільки про те, що він

1 ... 52 53 54 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна світів. Невидимець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна світів. Невидимець"