Читати книгу - "(не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар"

— У зв'язку з подіями, що відбулися, у мене виникло безліч запитань і хотілося б далі продовжувати описувати мій, м'яко кажучи, неспокійний і обурливий стан...

— Батьку, будь ласка! — очі Вікти заблищали від сліз, що виступили, але її мама вчасно смикнула, попереджаючи про те, щоб вона не втручалася.

— Але я вважаю, ви, містер Фейт, повинні розуміти, що в цій ситуації правильніше було б почути вашу версію та історію, — Алан на мить заплющив очі, перш ніж продовжив, — Адже не даремно ви зволили вшанувати нас своєю присутністю, -запевняюче закінчив він.

Редді подивився на Вікторію, яка нервово закушувала нижню губу. Вона не просто нервувала, а турбувалася, за нього-засранця.

"Моя дівчинка..."

— Ви маєте рацію, ваша Високість, і я повністю підтримую цю пропозицію, — він упевнено розправив плечі, затримуючи погляд на підготовленому досьє. Батьки принцеси були в курсі всіх таємниць його не настільки безхмарного життя, і тепер хотіли, щоб про все дізналася їхня дочка. Такого слід було очікувати, а Редді завжди вважав за краще тримати ситуацію у своїх руках, — Але дозвольте акцентувати увагу тільки на тому, що справді важливе зараз, а якщо бути точнішим, то мої наміри щодо вашої доньки мають серйозний і повністю обдуманий характер.

— Ось як? — Алан відкинувся назад, потираючи ідеально поголене підборіддя вказівним пальцем, — Цікаво, як ви дійшли до такого рішення і чи пов'язане воно з... привидами вашого минулого?

— Завжди потрібно знати, коли закінчується черговий етап твого життя. Замикається коло, зачиняються двері, завершується глава - не важливо, як ти це назвеш, важливо залишити в минулому те, що вже належить минулому, — голос Редді навіть не здригнувся, коли він процитував слова Пауло Коельо, яких він дотримувався останні кілька років свого життя.

— Бачу, ви вирішили йти більш прямим шляхом. Але все ж про своє ставлення до свого минулого ви сказали словами іншої людини, — Алан ледве помітно хмикнув, — Тож я так само прямо та щиро спитаю вас про почуття до моєї доньки і якими є ваші подальші плани щодо неї? — Чоловік плавно постукав пальцями по різьбленому підлокітнику, перевівши погляд на розпалений вогонь у каміні.

Слова його Високості поставили в глухий кут Редді і знову повернули йому відкинуті назад сумніви. Спочатку сама Вікі, а тепер її батько, якого складно було навіть уявити наївним дурнем. Знову виникла внутрішня боротьба із самим собою і поставлене про себе запитання: що він відчуває до Вікторії насправді? Просте бажання затягнути в ліжко чи народження чогось більшого. Того, що він усіма силами намагався уникати і викинути зі свого життя.

Редді повернув голову в бік Вікти, яка не відривала від нього своїх величезних, повних зелені й самого життя очей.

Коли їхні словесні "обміни люб'язностями" встигли перетворитися на палюче захоплення одне одним? Хіба може за такий короткий термін думки про вбивство і удушення нахабної чортівки змінитися безконтрольною пристрастю, від якої буквально втрачаєш розум?

Тепер вона дивилася так, немов він був єдиним, хто залишився з нею в цьому порожньому світі. Редді не знав точної відповіді на ці запитання.

"Прокляття, все йде надто швидко і динамічно, а це здається поспішним і нелогічним... Чи все ж таки я нарешті зустрів на своєму шляху ту саму справжню любов? "

Але одне Редді знав точно: воістину жіноча душа відрізняється від людської - не тільки споконвічно порочна, а й немислимо, вкрай загадкова. Єва і Ліліт - гримуча суміш, яку зберігає в собі Вікта, якщо порівнювати її з жінками з Біблії.

Він настільки занурився в себе, намагаючись розібратися і відшукати відповідь на поставлене йому запитання, що не помітив, як мовчання неабияк затягнулося. Дівчина вдивлялася в його задумливе, похмуре обличчя, сприймаючи зволікання за боягузтво і відступ. Вікторія з нерівним видихом піднялася, стримуючи з останніх сил порив і стиснула долоні в кулаки.

— Давайте завершимо цю розмову. Я все зрозуміла і не хочу слухати завуальовані відмовки.

Алан і Редді одночасно дивилися на неї, не перебиваючи. Аланіс теж мовчала, не очікуючи такого підсумку.

— Цитувати чужі філософські судження — цілком пряме свідчення неготовності висловити правду відразу. Чому ти не міг відповісти мені раніше, без свідків і сторонніх? Невже зараз прокинулася совість або страх за своє життя, перед обличчям уряду своєї країни? — дівчина зняла толстовку Фейта і поклала її на спинку дивана.

— Вікта, будь ласка... — Її мати спробувала втрутитися, розуміючи, до чого все йде.

— Залиш це, мамо. Досить уже розтягувати виставу з поганими акторами. Я готова сама відповісти за свою дурість і прийму ваше рішення на користь сина лорда Бурш'є, Річарда, — вона витерла зрадницькі сльози, швидко прямуючи у бік виходу, йдучи на вихід, — Я бажаю надіслати офіційного листа із запрошенням на вечерю Річарда. А що з приводу тебе, Редкліффе... — Вікторія позадкувала назад, побачивши, як він піднявся з крісла, дивлячись на неї суворим поглядом крижаних очей, — Успіху тобі з твоїм проєктом і можеш видихнути, я тебе ні до чого не зобов'язую, тож можеш насолоджуватися життям без цього лайна!