Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут 📚 - Українською

Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вільні стосунки з босом" автора Ольга Вісмут. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 96
Перейти на сторінку:
29

Нарешті моє життя набуває якоїсь стабільності. У мене є улюблена робота, у сестри з’явилася чергова робота, тато крекче на своєму заводі, і мене непогано так потрахують на робочому місці.

Так, це цілком нормально для мене — залізти під стіл боса і зробити йому мінет. Нормально, що мене після чергової наради, де Зимнєв рвав і метав (хоча він дуже спокійний), могли поставити раком і трахнути до зірок в очах.

Перший час я страшенно нервувала й жахалася, коли чула мигцем про те, що Зимнєв зі мною спить. Це була випадково підслухана розмова. Дівчата з якогось відділу, але точно не з бухгалтерії, шепотілися про це.

Стільки отрути й заздрості я за життя не чула. Там і про якісь шуби розмова йшла, і про коштовності, хоча крім пари мереживних трусів Зимнєв мені нічого не подарував!

Тільки вони не знають, що він зробив для мене те, що набагато цінніше хутра та цяцьок.

Я бувала в нього вдома, залишалася ночувати. Навіть на роботу притягнула змінний комплект білизни та одягу. І в його квартирі поступово почали з’являтися мої речі. Точніше, та частина речей, яку Зимнєв сам мені купив.

І все ж іноді я сумувала. Між нами були тільки секс і робота. Я часто помічала парочки, що гуляють разом під ручку. Напевно вони йшли в кіно, або в парк, або в центр міста. Вони щасливі й кохають одне одного. А я одна — і водночас не вільна.

Зимнєв же відмежовувався щоразу, коли я його обіймала трохи довше, ніж зазвичай. Я не могла стримуватися, коли мені дуже хотілося випадково його поцілувати або обійняти. Але ж такі штучки притаманні парочкам, а не секретарці, яка спить із босом.

Відверто кажучи, якщо він зрозуміє, що я закохалася в нього, то просто звільнить. Ми домовлялися про секс, а не про щось більше.

Мені хотілося піклуватися про нього. Готувати сніданок, що я успішно робила в нього вдома. Тільки він його не їв. Лише зиркав на мої зусилля.

Ну, головне, щоб йому подобалося, що я поруч і як я виконую свої зобов’язання, а решта не має значення. Адже так?

Але як я й думала — у таких стосунках починаєш втрачати себе. Усім потрібно у відповідь отримувати не тільки фізичну близькість, а й душевну. Так, я багато прошу й на багато розраховую, але я всього лише людина, яка заплуталася у своїх почуттях.

Мені було замало того, що відбувалося між нами, а йому було достатньо.

Ще й новий рік наближається. Раніше, коли в мене були стосунки, я проводила свято зі своїм чоловіком. Але останнім часом тільки із сім’єю. Цього року… Та ну. Навряд чи Зимнєв запросить провести новорічну ніч разом. Але я його можу запросити.

— Вадиме Сергійовичу, — входжу в кабінет із твердим наміром запросити його до нас.

Ну що йому святкувати на самоті? Або в компанії своєї охорони.

— Так, Софіє? — у зелених очах миготить блиск від екрана ноутбука.

— У вас є плани на Новий рік?

— Сьогодні прийде представник з агентства. Він підготує план корпоративу. Не хотів тебе навантажувати зайвою роботою, — відповідає, не зводячи пильного погляду з мого обличчя.

Трохи раніше цей погляд закінчився на столі, коли мені задерли спідницю й задовольнили язиком і пальцями. Моя присутність під столом не вдалася — до боса вирішила зайти моя колишня керівниця.

Що ж, тепер моя черга допомагати скидати напругу керівництву. Тільки я не за цим прийшла.

— А саме свято? — натякаю я.

Хоча, які натяки? Це прямо в лоб.

— Сподіваюся, що висплюся, — Зимнєв підіймається, а мене захльостує хвиля збудження.

Тільки хочу озвучити свою пропозицію, як у двері стукають. Нервово сміюся. От невдача. Приймальню не зачинила.

— Хто там? — запитує Зимнєв.

— Я з агентства! — чується з того боку жіночий приємний голос.

Дивне почуття коле серце. Я ж думала, що прийде чоловік з агентства. Хоча, може, цій років п’ятдесят.

— Іди на робоче місце, — Зимнєв киває на двері, звертаючись до мене.

Як би я не хотіла зворотного, але організатором виявляється рудоволоса дівчина на вигляд молодша, ніж я. Вона привітно усміхається, а я оглядаю її похмурим поглядом. Нічого вдіяти із собою не можу. Напевно, виглядаю збоку як незадоволене життям стерво.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 52 53 54 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"