Читати книгу - "Адвокат диявола"

— Дотепер я вважав, що програю́.

Пол усміхнувся й поглянув на Теда з Дейвом. Вони мали такий самий зухвалий вигляд.

— Ми не програємó, — сказав Пол.

Кевін кивнув.

— Я починаю в це вірити, — відповів він, дивлячись то на одного, то на другого.

Коли Кевін повернувся до судової зали після перерви, там пахло передчуттям. Він оглянув слухачів, репортерів та інших медійників, і до нього раптом прийшло те саме відчуття могутності та піднесення, що й під час захисту Лоїс Вілсон. Усе в його руках. Йому страшенно хотілося, щоб Міріам вирішила прийти, бодай цього дня.

Найперше Кевін викликав Стенлі Ротберґа. Після Ротберґової присяги Кевін відкинувся на спинку стільця і склав руки на грудях.

— Містере Ротберґ, ви чули, як низка свідків висловилися про ваш характер. Спершу вас назвали азартним гравцем, який часто програє великі суми та влізає в борги. Чи є в цьому якась частка правди?

— Так, — визнав Ротберґ. — Я граю в азартні ігри все своє доросле життя. Це хвороба, і я не заперечую, що страждаю на неї.

На слові «хвороба» він повернувся просто до слухачів, як і радив йому Кевін.

— Також вас звинувачували в перелюбі, і це звинувачення підтверджено жінкою, яка називає себе вашою коханкою, Трейсі Кейсвелл. Чи заперечуєте ви це звинувачення?

— Ні. Я закоханий у Трейсі Кейсвелл і зустрічаюся з нею вже майже три роки.

— Чому ви не розлучилися?

— Я хотів розлучитись, але не міг примусити себе до цього, поки Максін страждала, та й Трейсі мені не дозволяла. Я старався поводитися якомога обачніше.

— Вочевидь, вам це не вдалося, — пожартував Кевін.

Це була геніальна тактика. Він поводився зі своїм клієнтом не як адвокат, а як прокурор. Це надавало його допиту цінності в очах присяжних і слухачів. Він не скидався на людину, якій подобається Стенлі Ротберґ, а тому складалося враження, ніби Кевін не допоможе йому збрехати.

— Так, виходить, не вдалося.

— А чи правда, що звістка про цей роман, як було засвідчено, врешті-решт дійшла до вашої дружини?

— Так.

— Ви чули свідчення Беверлі Морґан щодо діалогу між вами і вашою дружиною. Чи була її розповідь про цей діалог точною?

— Так.

— І ви тоді не сприйняли погрозу дружини всерйоз?

— Ні.

— Чому?

— Вона була хвора. Я не думав, що вона на це здатна.

— Містере Ротберґ, чи ввели ви своїй дружині надмірну дозу інсуліну?

— Ні, сер. Мені було огидно навіть дивитися, як вона вводить його собі чи їй вводить його медсестра. Тоді я зазвичай виходив з кімнати.

— Запитань більше немає, ваша честь.

Мак-Кензі повільно встав, але зупинився біля свого столу.

— Містере Ротберґ, невже ви не бачили інсуліну у своїй шафі?

— Ні, бачив того ранку, але забув про це. У мене з’явилися проблеми в готелі, і я забув спитати про це медсестру.

— Незважаючи на те що ваша дружина погрожувала зробити вас підозрюваним у своїй смерті?

— Я просто про це не думав. Це здавалося… — він повернувся до присяжних, — це здавалося просто неймовірним.

Мак-Кензі на мить просто витріщився на нього, а тоді захитав головою — більшості людей здалося, що здивовано, але Кевін гадав, що від роздратування.

— Запитань більше немає, ваша честь, — сказав Мак-Кензі й сів.

Кевін продовжив діяти за планом. Викликавши на трибуну Трейсі, він розібрав її свідчення так само, як вони розібрали їх у нього в кабінеті. Вона розповіла, як Стенлі Ротберґ прийшов до неї після сварки з дружиною, в тих самих деталях — тільки додала, що Стенлі був дуже збентежений. З дуже щирим виглядом висловила власний жаль щодо того, як усе вийшло. Коли вона сказала, що Максін Ротберґ їй подобалася, Кевін навіть упіймав себе на тому, що вірить їй.

Мак-Кензі навіть не став улаштовувати перехресного допиту.

У заключному слові Кевін розвинув тему, запропоновану Джоном Мільтоном. Так, Стенлі Ротберґ винен у перелюбі, Стенлі Ротберґ має не найкращу вдачу, але судять його не за це. Його судять за вбивство, а у вбивстві він явно не винен.

Коли заключне слово став говорити Мак-Кензі, усім стало очевидно, що одкровення Беверлі Морґан вибили його з колії. Кевін дивувався, як кепсько той працює, як він затинається, зупиняється, явно збившись із пантелику. Коли він сів, ніхто, здавалося, вже не сумнівався, яким буде кінець цього процесу.

І присяжні зреагували відповідно, менш ніж за три години винісши вердикт про невинуватість.

Коли Кевін приїхав до офісу, там уже було в розпалі святкування. Його перемога неодмінно мала стати найважливішим сюжетом місцевих теленовин, проте він радів цьому не так сильно, як очікував. Домігшись виправдання Лоїс Вілсон, він радів більше. Проаналізувавши власні почуття та мотиви, він збагнув: річ у тому, що ту справу він виграв власною кров’ю і потом, промацуючи, вивчаючи, риючись, аж доки знайшов якісь можливості дискредитувати версію обвинувачення.

А цього разу було інакше. Він не мав ілюзій. Перемогу в справі забезпечило свідчення Беверлі Морґан, що підтвердило заяву Стенлі. Попри вітання та компліменти, він не надто пишався собою. Це було все одно що виграти важливий бейсбольний матч через дощ після п’ятого інінгу[11]. Це забезпечила не лише його праця.

— Мені просто поталанило, — сказав він Тедові.

— Талан тут ні до чого. Ти блискуче побудував захист.

— Дякую.

Він пішов до кабінету містера Мільтона і постукав у двері. Його запросили ввійти, але господаря кабінету він ніде не побачив.

— Я тут, — озвався той. Несподівано виявилося, що він стоїть біля великих вікон. — До речі, вітаю.

— Дякую, та я сподівався знайти вас у перерві. Хотів запитати про Беверлі Морґан.

— Будь ласка.

Коли Кевін підійшов до містера Мільтона біля вікна, той обняв його однією рукою за плечі й розвернув так, щоб їм обом було видно місто. Тепер темрява приходила вже надвечір. Місто стало морем вогнів.

— Приголомшливо, чи не так?

— Так.

— Стільки могутності, стільки енергії зосереджено на такій малій площі. Мільйони людей біля наших ніг, неймовірне багатство, неймовірна енергія, прийняття рішень, що впливають на життя безлічі інших людей, — він простягнув вільну руку. —