Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

?

Щось?

,

Деякі дуже дивні відкриття, ви, мабуть, хочете побачити, Шідо зробив паузу, вибачте, я занадто нервував раніше і на мить забув згадати про це.

.

Нічого страшного. Як і очікувалося, Брандо повернув голову. Він насупився, і його погляд стежив за напрямком світла смолоскипа, що розповсюджувався вздовж крижаної стіни в темряву.

.

Здавалося, він отримав відповідь, яку хотів.

—

По той бік крижаної печери —

Погляд молодого лорда ковзнув по скелетах, наполовину занурених у темряву. Скелет був трохи більше п'яти футів заввишки, а інші не більше шести футів заввишки. Очевидно, що це не було тіло Морозного Велетня.

Він трохи опустив смолоскип, і мерехтливе світло брижів по льоду, як брижі води, відображаючи весь вигляд скелетів. Перший скелет був одягнений у халат, і халат застиг на землі, як аркуш паперу. Брандо присів біля нього і відірвав рукою шматок. Тканина була трохи дивною, вона не була схожа на бавовну.

. ���

Це льон . Це був голос Шідо. Вона, очевидно, вже оглянула останки, Похила текстура є їхньою найпомітнішою рисою

Чи знайомі ви з нею? — спитав Брандо, не озираючись.

Ні, пане граф, розвиток текстильної промисловості та одягу не входить до сфери моїх знань, просто це

Просто він дуже відомий. Брандо впевнено закінчила речення.

.

Шідо подивився на графа з деяким здивуванням.

Ці мертві – люди? — раптом запитала Вероніка.

?

Але чому тут з'явилися люди? — спитала Лоренна, трохи спантеличена.

.

Можливо, вони дослідники, Філас впевнено висунув власну думку, ці люди дуже відомі у всіх куточках світу. Таємнича невідомість, загублена в древніх руїнах, притягує їх, як метеликів, до полум'я, як смертельна отрута. Я прочитав багато таких історій.

Це не історія. Лоренна відверто розбила його фантазію.

Але

.

Міс Лоренна має рацію. Саме багатство приваблює дослідників. Саме жадібність, а не мрії, змушує цих людей падати один за одним. — ледь чутно відповів голос Метиші. Вона, як завжди, посміхалася, У наш час було багато дослідників, які насправді нічим не відрізнялися від розкрадачів гробниць. У них не було хорошої репутації.

Так само і зараз. Лоренна закотила очі на свого нареченого.

.

Філас стиснув губи і безпорадно знизав плечима.

.

Ці люди ж не дослідники, чи не так? Вероніці не довелося брати участь у суперечці молодих людей. Вона підійшла до Брандо і тихим голосом запитала.

?

Хіба однаковий стиль обладунків на їхніх тілах не говорить сам за себе? Брандо обернувся і подивився на Вероніку з якоюсь посмішкою, я не вірю, що ви цього не бачите, моя пані?

Вони солдати, але на чиєму боці? Люди Еруїна чи Гірський Лицар?

.

Ні.

?

Ні?

Бачите таке? Брандо взяв клаптик тканини в руку і потиснув його.

?

Білизна? Вероніка насупилася. Командир Легіону, здавалося, задумався, але шматок білизни, здавалося, був важким для будь-яких асоціацій. Це могло лише заманити її в лабіринт думок.

На щастя, Брандо не мав наміру більше гаяти час. Він просто тримав її в напрузі і відповів: Льон Луенса вирощується тільки на північ від Срібної затоки. Тканина, яку вона виготовляє, сьогодні вже не є мейнстрімом, але це справді дуже відома рослина.

.

Він поклав шматок тканини на сторінку, яку Шідо тримав в обох руках. Міс Шідо, відповідаєте ви.

Льон відомий тим, що колись Міірни Сіель око його висаджували. Тканина, виготовлена з нього, колись була основним матеріалом одягу міірнів. Шідо на мить завмер, але відразу ж відповів.

?

Міірнас? Вероніка недовірливо підвела голову, Бренделе, ти кажеш, що ці люди з імперії Міірни?

,

Спочатку Міірни були людьми. Сучасні люди є їхніми нащадками. Будь то крузи, еруїни або гірські люди, насправді, за зовнішнім виглядом і висотою вони нічим не відрізняються від міірнів, якщо всі вони стають скелетами. — відповів Брандо.

Ви маєте на увазі, що Міірни бували тут і раніше, і легенда про те, що вони перетнули льодовик, правдива?

Хтозна-хтозна.

.

Розум Брандо раптом згадав про попередній сон. Величезний каньйон раз у раз з'являвся в його уяві, настільки ясний, що, здавалося, був у межах досяжності. Міірни в чорних полотняних шатах танцювали дивний танець на краю каньйону, а потім підійшла команда жерців із золотою скринькою.

Вони щось голосно скандували, але їхні голоси не могли проникнути в сон. Врешті-решт ці люди в унісон закричали і кинули коробку в каньйон.

Брандо похитав головою, розвіявши ілюзію з голови.

Він інстинктивно відчував, що ці Міірни, які померли тут, можуть мати якийсь таємничий зв'язок з усім, що він бачив уві сні. Але він не хотів надто думати про це. Після хвилини мовчання він повернувся назад і запитав: Шідо, що ще ти знайшов на цих людях?

Я виявив, що їхні обладунки та зброя втратили свою магію, і цей вчений підійшов і взяв маленький мішечок з кожного трупа. Ці речі мають бути їхніми грошовими мішечками. Шідо відкривав мішечки з грошима один за одним і висипав вміст.

Було багато дрібних діамантів, але вони були тьмяні і більше нагадували скло.

���

Міірни використовують магічні кристали як валюту, але магія в цих кристалах давно розвіялася. Брандо глянув на ці діаманти і зрозумів, що мав на увазі Шідо. Він відповів: Ні, ці чари повинні були бути поглинені, тому ви підозрюєте

.

Він підвів голову і глянув на калюжі сріблястої рідини посередині і на заході крижаної печери.

.

Шідо кивнув.

782

Розділ 782

,

Вислухавши слова Шідо, Брандо натиснув правою рукою на трохи гладку і холодну руків'я Халрана Геї і мовчки витягнув Халран Гею, яка була обшита раніше. Темне лезо виходило з піхов, ледь помітно виявляючи важку ауру, схожу на гори та річки.

.

Він підняв голову і помилувався панорамним видом на весь підземний світ під льодовиком. Навколо нього Вероніка, Мефістофель і маленька жінка-дракончик робили те ж саме.

.

Крижана печера була оповита туманом, і на якусь мить було чути лише звук зброї, яку знімали з піхов.

.

Ці люди Міірни, очевидно, прийшли сюди після Сутінкової ери. Всі люди Древніх загинули тут, і само собою зрозуміло, що їх убило.

.

Магічне спорядження та кристали на трупах Міірн також доводили цю думку.

Шідо, до того, як ти воскресив цю штуку, ти впевнений, що вона була в сплячому стані? Брандо не озирнувся і лише згадав про це. Його рівний голос не був гучним, і зливався з льодом, поглинався і безслідно зникав.

.

Шідо кивнув