Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Його нагорода, Лія Серебро 📚 - Українською

Читати книгу - "Його нагорода, Лія Серебро"

422
0
07.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Його нагорода" автора Лія Серебро. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 78
Перейти на сторінку:

-Дихай!!!! Дихай!!! Як тебе звати?! Дихай!!! Скільки пальців я показую!!! Говори! Дихай! Катя! Катюша!!! Дихай! Відкривай рот!!!! Вдихай!!!!!

Анжеліка раптово почула гучні, несамовиті крики Едуарда з операційної. Вона стрімко піднялася з крісла, підбігла до дверей і приклала вухо до скла. Добряче злякавшись за Катерину, не розуміючи того, що там зараз відбувається, крізь глухий стукіт серця в її вухах, Анжеліка намагалася прислухатися до того, що відбувається в операційній.

-Дихай!!! Катерина!!!! Вдихай!!!!- знову закричав Едуард.

-Алекс! Що там відбувається?! - уже схлипуючи і пускаючи сльозу, запитала його Анжеліка, коли той підійшов із паперовою тацею для кави і круасанами.

-Поняття не маю!!!- він також підійшов до дверей і приклав вухо до них.

Вони стояли й прислухалися до того, що відбувається. Чути було кроки лікаря і медсестер, дзвін інструментів і вже нерозбірливі розмови.

-"Щось пішло не так!" - вимовила Анжеліка злякано дивлячись на Алекса.

Алекс мовчки обійняв Анжеліку зі спини й уткнувся підборіддям у її потилицю.

-Скоро дізнаємося. Потерпи трохи, - він намагався заспокоїти Анжеліку, хоча в самого спостерігалася помітна тривожність.

Ще довгих п'ять хвилин пара простояла обійнявшись, мовчки і в тягучому невіданні. Нарешті вийшов Едуард. За ним на каталці вивезли Катерину. На його обличчі все ще була медична маска, а по очах неможливо було вгадати емоцій лікаря.

Із запитальними поглядами Алекс і Анжеліка підійшли до Едуарда. Катерину повезли в її палату.

-Жива! Усе добре!" - подумала Анжеліка.

Алекс полегшено зітхнув. Першим заговорив Едуард.

-Все пройшло добре! Тепер можете видихнути! Щоправда, Катя змусила нас добряче понервувати!" - витираючи піт із чола і знімаючи маску, почав Едуард. - Ми чули  як ти кричав і кликав її! Вона що, не дихала? - все ще схвильовано запитала Анжеліка.

-Оскільки втручання не складне, ми вкололи їй таку кількість наркозу, що б вона одразу по закінченню операції, просто в операційній, змогла прийти до тями. Це було б хорошим показником, що операція пройшла успішно. Але під час виходу з наркозу у Катерини зупинилася дихальна функція. Попросту, деякий час, уже перебуваючи у відносній свідомості, вона не могла дихати. Не переживайте, дихання відновлено.  Пухлину розміром з апельсин уже видалено і її життю більше нічого не загрожує! Вона вже у себе в палаті. Найімовірніше, у свідомості, якщо не заснула знову, можете провідати її. Але не довго! Пару хвилин! - сказав Едуард і поспішно пішов для вирішення поточних, робочих проблем.

-Катькааа! Ну ти не можеш без якихось особливих пригод!" - вигукнула Анжеліка, забігши в палату і пригорнувшись до ліжка подруги.

-Надо ж, у мене зовсім нічого не болить! Мені ніби й не робили операцію! Тільки слабкість і спати хочеться!" - невиразно промовила Катерина.

-Катя! Це ще наркоз діє! Ти розмовляєш, як п'яна!" - з поблажливою посмішкою сказала їй Анжеліка, прибираючи з чола подруги пучок кучерявого, сплутаного волосся каштанового кольору.

-Увечері всі разом можемо піти в бар і відсвяткувати вдалу операцію!" - бадьоро пожартував Алекс, зайшовши слідом за Анжелікою.

Катерина зобразила подобу посмішки, а Анжеліка з докором подивилася на Алекса.

-Ми поїдемо? З тобою все гаразд. Як остаточно відійдеш, дзвони! Алекс зараз дізнається в Едуарда, коли тебе можна виписувати!

З розумінням того, що проблему розв'язано, Катерина одразу заснула, щоб набратися сил.

Прокинулася вона тільки наступного ранку. Перше, що вона відчула, це чудове самопочуття. На подив живіт і місце, де був шов, практично не боліло. Повернувши голову до вікна, вона побачила Едуарда, що стояв до неї спиною. Він гортав стрічку новин у своєму мобільному телефоні.

-"Привіт!" - тихенько промовила вона.

Едуард заблокував телефон, засунув його в кишеню, підійшов до дівчини і сів на край її ліжка.

-Привіт! Я бачу, ти в доброму самопочутті. Усі твої показники в нормі! І якщо ти вчасно приїжджатимеш на перев'язки, то до вечора можеш опинитися вже вдома, у своєму рідному ліжку.

Едуард говорив якось скуто, ковтаючи закінчення слів і не відводячи очей від Катерини.

-Знаєш... Напевно, нам треба поставити всі крапки над "І"!" - раптом тон його різко змінився, і він став більш упевненим.

Катерина уважно слухала, не вставляючи жодного слова в його монолог.

-Ти мені дуже подобаєшся! Це правда! Ти молода, красива, завзята й мила дівчина. Мало того, я не виключаю, що між нами можливий навіть якийсь зв'язок. Але... - Едуард опустив голову, дістав знову мобільний телефон, щось знову перегорнув у ньому і продовжив.

-І я бачу, що тобі подобаюся... Але між нами нічого бути не може... Я одружений і дуже люблю свою дружину, сім'ю дітей. Тому буде краще для нас двох, якщо ти припиниш усі спроби кокетувати й фліртувати зі мною. Нічого не вийде, Катерино. Давай прото будемо друзями! Хорошими друзями!" - нарешті виговорився Едуард і став уважно спостерігати за реакцією Катерини.

1 ... 53 54 55 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Його нагорода, Лія Серебро», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Його нагорода, Лія Серебро"