Читати книгу - "Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін"

«Перейти до поцілунків!»

Угу, Себу легко казати, не йому ж цілуватися з малознайомими лускатими мордами.

«Я би попросила бути обачнішою у висловлюваннях…» — дракониця, здається, знову готова була образитися.

«Так-так, такими ж лускатими, як і в нас із тобою. Вибач, досі не можу до цього звикнути», — поспішила залагодити ситуацію Сніжа.

«Нічого-нічого, от обернешся вперше — відразу звикнеш!» — заявила драконяча половина.

«Сподіваюся…» — відповіла дівчина, хоча їй досі важко було повірити, що вона справді здатна обернутися величезною ящіркою.

У п'ятого Неверваля це сталося так легко і навіть гарно, а як буде в неї? Чи зможе? Чи вийде з першого разу? Або ж доведеться посилено тренуватися?

— Хм, який замислений вигляд на цьому милому обличчі… — вирвав із роздумів магістр Д'ардженто. — Танець от-от закінчиться, а ти на мене навіть не дивишся.

— Себастьяне, скажи, а що ти відчуваєш, коли обертаєшся на лисицю? — запитала Сніжа про наболіле.

— О-о-о, це не хвилинна розмова. Та й зарано тобі поки що про це думати, силою спочатку своєю користуватися навчися, — відповів він, знизивши голос, щоб його чула тільки вона, а потім і зовсім прикрив подальшу розмову чарами від прослуховування.

— Але ж мені доведеться обертатися.

— Коли доведеться, тоді й поговоримо, — наполягав наставник. — Пару тижнів у тебе в запасі є. А поки що не розпорошуйся і не забивай цим голову, інакше навіть з магією не впораєшся. Спочатку тобі потрібно просто відчути свою другу іпостась, спробувати хоча би внутрішньо з нею злитися, а потім уже можна буде переходити до зовнішньої трансформації. З драконицею спільну мову знайшла?

— Знаходимо потихеньку, — туманно відповіла Сніжка.

— Ну і чудово. Продовжуйте в такому ж дусі. Зродіться один з одним за цей час, інакше трансформуватися не вийде, — Себ зробив церемоніальний уклін, який сповістив закінчення танцю. — Але можеш запитати у Сетара про часткове перевтілення. Адже тобі сподобалася сьогодні його крилата іпостась?

— О так, навіть дуже, — Сніжана вклонилася кавалеру у відповідь і поклала руку на його лікоть. — Я б теж хотіла так навчитися.

— Тоді вперед, почни з цього, решта додасться, — він повів її до трону. — А зараз ми повинні виявити повагу і належним чином попрощатися з володарем та іншими драконами.

— О ні, я не хочу до них, у мене ж язик відвалиться! — дівчина потягла лиса назад.

— Тоді просто мовчи та всміхайся, я все скажу за тебе, — не дав втекти він і таки підвів Сніжу до лускатого збіговиська.

Промовивши кілька церемоніальних фраз, покликаних вшанувати як правлячу родину, так і свято Середини зими, він майстерно відмовився від пропозиції шостого Неверваля, який мав намір повернутися до академії однією компанією. Пославшись на те, що драконам, напевно, є про що поговорити в тісному сімейному колі, він поскаржився, що його підопічна з незвички дуже втомилася і ледве тримається на ногах. Сама Сніжка насилу утримувала на устах посмішку, бо язик горів вогнем і його хотілося виплюнути з рота.

Під важким поглядом володаря, який ковзнув по обличчю Сніжани, а потім затримався на губах, стало важко дихати. Оце так енергетика у цього самця, гірше не вигадаєш! Забігти би від нього куди подалі і якнайшвидше... Нарешті Юнар величаво кивнув, відпускаючи потенційну обраницю відпочивати, сказав урочисту завершальну промову і в супроводі братів пішов із зали (мабуть, на сімейну раду), тим самим давши відмашку розходитися й іншим.

— А тепер терміново повертаємося до академії! — чорно-бурий стрімко попрямував до виходу. — Не варто давати гостям шанс із нами заговорити.

— Чому? — Сніжа, знову начепивши на обличчя поблажливо-зарозумілий вираз, ледве встигала за Себастьяном.

— Тому що це може бути небезпечно, особливо тепер, коли дракони залишили зал. Найлегше нашкодити саме в натовпі, коли складно зрозуміти, звідки був удар, а сподіватися лише на захисні артефакти надто наївно, — наставник був дуже серйозний. — Є чимало підлих чар, які діють не відразу, але мають руйнівну силу. Ти надто дорога, нам не можна ризикувати.

За той час, поки вони дійшли до дверей, захисний браслет Сніжки кілька разів спрацював і добряче нагрівся. Здається, хтось вирішив випробувати долю. Чи як мінімум промацував ґрунт. А Себ кивнув стражникам, які чергували біля входу, і вказав очима собі за спину, після чого двоє з них із найсуворішими обличчями рушили у вказаному напрямку, але Сніжана вже не побачила, кому саме з гостей не пощастило потрапити до їхніх гостинних «обіймів».

Повернувшись в академію (на щастя, без пригод і неприємних сюрпризів), наставник натякнув, що на нього цього вечора чекає розмова з володарем, і запитав, у якій послідовності Сніжа вирішила спілкуватися з драконами протягом наступних семи тижнів. Вона озвучила йому свої міркування з цього приводу, побоюючись почути докори, що своїм вибором образить правителя.

— У зворотному порядку, значить… — несподівано посміхнувся братик. — Юнар буде дуже невдоволений, що його відсунули на задній план. Це такий удар по його самолюбству, — продовжував веселитись він. — Чи тобі просто настільки сподобався молодшенький? — і підморгнув.

— Мені здається, що Сетар із них найадекватніший і найменше схиблений на офіціозі, — не стала лукавити дівчина. — Він... (як би це сказати?) справжній, розумієш? Без усього цього наносного і зайвого. Природний, чи що.