Читати книгу - "Свобода"

на його ліжко, обхопивши руками коліна, і робила все, аби розсмішити його; і навіть Волтер не міг покласти цьому край. Вона не вважала, що зраджує Волтера таким чином, коли вони разом із Джоуї насміхалися над його ексцентричністю — непитущістю, над тим, що навіть у завірюху він їздить на роботу на велосипеді, над його беззахисністю перед занудами, ненавистю до кішок, осудом паперових рушників, завзятою цікавістю до інтелектуальних театральних вистав, — бо саме ці речі вона навчилася любити в ньому чи принаймні просто миритися з ними, як із дивацтвами, і хотіла, щоб Джоуї дивився на Волтера її очима. Але якби вона змогла бути чесною сама з собою, то збагнула б, що робить усе це виключно для того, щоб Джоуї обожнював її.

Вона не розуміла, як він може бути вірним і відданим сусідській дівчинці, їй здавалося, що Конні Монаген, її підла маленька суперниця, якимось чином дуже швидко зуміла захопити гидку владу над ним. І Петті катастрофічно спізнилася, щоб збагнути всю серйозність загрози Монаген, і за ті кілька місяців, коли вона недооцінювала почуття Джоуї до цієї дівчинки — коли вона думала, що зможе просто витіснити Конні й безтурботно познущатися з її паскудної мамаші та її пустоголового бойфренда та що Джоуї рано чи пізно теж стане насміхатися з них, — вона зіпсувала цілих п’ятнадцять років зусиль бути хорошою мамою. Петті просто шикарно просрала ці роки, а потім розгубилась і почала робити казна-що. Між нею та Волтером почалися жахливі сварки, під час яких він звинувачував її в тому, що вона зробила Джоуї некерованим, а вона не могла захиститися від його звинувачень, бо не могла озвучити жахливе переконання в тому, що це саме Волтер зруйнував її дружні стосунки з сином. Тим, що спав в одному з нею ліжку, був її ЧОЛОВІКОМ, поставив її на бік дорослих у цій битві, Волтер змусив Джоуї повірити, що Петті тепер у ворожому таборі. Вона ненавиділа Волтера за це, подружнє життя її дратувало, а Джоуї переїхав до сусідського дому Монагенів і всіх змусив поплакати через свої помилки.

Хоча це — лише верх айсберга, однак це все одно більше, ніж авторка мала намір розповісти про ці роки, і тому зараз вона хоробро переходить до наступного етапу.

Однією маленькою перевагою того, що Петті лишилася в домі сама-самісінька, було те, що вона могла слухати таку музику, яку тільки захоче, особливо — кантрі-музику, від одного лише звуку якої Джоуї починав ридати ніби від болю та з якої Волтер (із його смаком, успадкованим ще з радіо в коледжі) міг терпіти тільки найвінтажніших виконавців: Петсі Клайн[79], Хенка Вільямса[80], Роя Орбісона[81], Джонні Кеша[82]. Петті й сама їх любила, але не менше їй подобалися Гарт Брукс[83] та «Діксі Чікс»[84]. Тільки-но Волтер ішов на роботу вранці, вона вмикала стереосистему на таку гучність, яка б заважала їй думати і занурювала в свою журбу — достатньо схожу на її власну, щоб заспокоювати, і достатньо відмінну, щоб здаватися кумедною. Петті в музиці завжди подобалися виключно тексти та сюжет — Волтер уже давно залишив ідею зацікавити її Лігеті[85] та «Йо Ла Тенго»[86], — і вона ніколи не втомлювалась від історій про невірних чоловіків, сильних жінок чи сам неприборканий людський дух.

У той самий час Річард заснував «Горіховий сюрприз», нову групу в стилі альтернативного кантрі, до складу якої входило троє хлопців, чий спільний вік лише трохи перебільшував його власний. Річард міг би й далі працювати з «Травматикс», випустити ще кілька нових платівок, коли б не дивний випадок, що міг трапитися лише з Герерою, його старим другом і басистом, таким розтріпаним і божевільним, що на його фоні Річард виглядав як типова ділова людина в сірому фланелевому костюмі. Вирішивши, що Джерсі — місто надто буржуазне (!) й недостатньо депресивне, Герера переїхав до Бриджпорта, штат Коннектикут, й оселився в тамтешніх нетрях. Одного разу він пішов на масовий мітинг у Гартфорді на підтримку Ральфа Надера та інших кандидатів від «зелених» і влаштував виставу під назвою «Допплерніг», сенс якої полягав у тому, що він і семеро його друзів каталися на орендованому карнавальному восьминозі і грали похоронні пісні на гітарах, поки карусель крутила їх та дивним чином викривляла їх музику. Дівчина Герери пізніше сказала Річарду, що «Допплерніг» був просто «чудовим» і «величезним хітом», бо «більше сотні» людей відвідали той мітинг. А після цієї події, коли Герера збирався вже, його фургон покотився під гору, Герера побіг за ним, перехилився у нього через вікно, схопився за кермо, але фургон врізався в цегляну стіну, і Гереру придавило. Він якось зумів вибратися, приїхав назад, до Бриджпорта, харкаючи кров’ю, і там мало не віддав кінці, поки його дівчина везла його до лікарні, бо в нього майже розірвало селезінку, було зламано п’ять ребер і ключицю, а ще пробило легені. Цей нещасливий випадок разом із крахом «Неймовірно щасливого» здався Річарду знаком, що його надіслав Всесвіт; а через те, що він жити не міг без музики, він об’єднався зі своїм молодим фанатом, який грав на жахливій педальній електрогітарі, — і так народився «Горіховий сюрприз».

Особисте життя Річарда було не набагато краще за життя Волтера та Петті. Він втратив кілька тисяч доларів під час останнього туру «Травматикс» і «позичив» незастрахованому Герері ще кілька тисяч на медичні витрати, в той час як вдома в нього ситуація була дуже складна, як він розповідав по телефону Волтерові. Його існування завжди рятувала величезна квартира на першому поверсі в Нью-Джерсі, за оренду якої він платив таку невелику суму, що її можна вважати чисто символічною. Річарду ніколи не подобалося позбавлятися зайвих речей, а квартира була настільки велика, що в цьому ніколи не виникало потреби. Волтер був там одного разу, під час відвідування Нью-Йорка, і розповів, що Весь хол квартири заповнений старим стерео-устаткуванням, матрасами та запчастинами для пікапа, а весь задній двір закиданий матеріалами та їх залишками, які він використовував у будівельному бізнесі. І найважливіше, у підвалі була кімната, просто під його квартирою, де зазвичай грали «Травматикс» (а потім і записували платівки), зовсім не заважаючи шумом іншим орендарям. Річард завжди підтримував з ними добрі стосунки, але після свого розриву з Моллі він припустився жахливої помилки і зв’язався з однією сусідкою.

Тоді це не здавалося помилкою нікому, окрім Волтера, який вважав себе докою в