Читати книгу - "Одне без одного, Анна Чмутова"

Засинають вони пізно, але обійнявшись міцно. Засинати так із чоловіком можна тільки на початку стосунків чи після довгого розлучення. У неї теплішає десь у районі серця, коли Назар видихає сонно їй у потилицю й сильніше стискає долоню на її плечі. Їй подобається це відчуття. Коли в грудях розквітають троянди.

***

— Тебе підкинути на роботу?

— Краще — додому. Я ж не можу піти на роботу в тому жахливому худі, — Віра сонно колупає кашу. Вона прокинулась раніше, щоб приготувати їм сніданок. Вівсянка з шоколадкою їй завжди подобалась. Але ж прокидатися до сьомої ранку — це справжній злочин.

— У шафі якісь твої речі залишилися, — Назар киває головою на спальню. Сам він зранку має не набагато кращий вигляд. На обличчі досі залишається слід від зім’ятої тканини наволочки, але Віра все одно зупиняє погляд на Гаєвському.

— М-м, зараз гляну.

— Якщо там щось підходить, пропоную ще повалятися в ліжку. А потім я тебе на роботу відвезу.

— Тільки повалятися?

— Ні, ще я тобі влаштую допит із пристрастю.

— У тебе останнім часом дивна схильність до рольових ігор.

— Я не жартую зараз.

— Про що на цей раз? — Віра відсуває від себе тарілку з шоколадною сумішшю. Апетит зовсім зник.

— Про те, що я зараз випадково побачив на твоєму телефоні повідомлення.

— І що там? — Віра й гадки не має, що там могло з’явитися на екрані. У голову одразу ж лізуть погані думки. Наскільки велика ймовірність, що брат сусідів вирішив про себе нагадати в найбільш недоречний момент? Так не буває в реальному житті? Він взагалі писав Вірі потім, після того випадку. Але Гаєвська ще тоді була грубою.

— А там повідомлення від Соломії.

— Кхм. І що вона там пише?

— Можеш сама прочитати, — знизує плечима, теж без особливого апетиту мішає кашу.

Віра йде за телефоном, що одиноко лежить на приліжковій тумбочці. Як вона його й залишила.

«Доброго ранку. Я вже поговорила з начальством. Чекаю від тебе матеріали, щоб прижучити всіх тварюк цього міста. І ще — детальний коментар про напад на тебе біля дому».