Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

Теперішній час

Деміон

Деміон прокинувся, міцно стискаючи в обіймах свою бонобі. Що сталося напередодні ввечері, він не знав, але прокидатися зі своєю дружиною йому сподобалося.

Христина була вкрита з головою, і тісно притискалася до його тіла. Її дихання було рівним. Деміон відчував запах волосся і тіла, вона пахла особливо ... вона пахла його бонобі.

Чоловік тихенько поклав її на подушку і, одягнувшись, відкрив портал в замок до брата.

- Доброї зорьки, - привітався Рей, продовжуючи свої бойові тренування з мечем.

- Доброї, - похмуро відповів Деміон.

Припинивши своє заняття, Рейгалем подивився на брата.

- Щось трапилося?

Деміон невизначено покрутив рукою, сідаючи на галявину, застелену зеленою травою.

- Сьогодні Христина, вся тремтячи, спала в моїх обіймах, - поділився потаємним чоловік.

- Вітаю, це ж чудово.

- Що тут чудового? - розлютився Деміон.- Вона впевнена, що я -маг і приховую її від чорного дракона. Виходить Христина прийшла не до мене, а до мага, тремтячи і шукаючи захисту.

- Ти і є той маг, - скептично нагадав Рейгалем.

- Вона про це не знає.

Брат засміявся, здавалося, сміх червоного дракона почули за межами його володінь.

- Дем, ти ревнуєш свою бонобі до себе ж? - продовжуючи сміятися, запитав Рейгалем.

Чоловік нічого не відповів, лише похмуро глянув на старшого брата. Рею смішно, а його роздирали суперечливі думки. Від ревнощів готовий був рвати й метати, ось тільки кого? Не себе ж ..

- Позмагаємося? - запропонував Рейгалем

Бій - це те, що йому було потрібно. Деміон встав з землі, і, діставши з піхов меч, прийняв виклик червоного дракона.

Чоловікові не вистачало таких тренувань з братом вранці, поки він постійно жив в іпостасі ящера.

- Розкажи їй правду, - запропонував Рей, атакуючи Деміона.

- Не можу, якщо вона знову втече до Сінсаха, то той відправить Христину на Землю і плювати йому на її істинність, - відповів чоловік, відбиваючи удар.

- Відправишся за нею і будеш домагатися любові своєї бонобі в іншому світі.

- Я не можу так ризикувати, для створення каменю потрібна Ронала і час, а я не хочу розлучатися з Христиною, - озвучив свої думки Деміон, - сьогодні ввечері бал, дуже б не хотілося брати її з собою.

- Як і всім драконам. Кожен ящер із задоволенням замкне свою бонобі в потаємному місці, як це робить Мормонд, - зауважив Рейгалем, замахуючись мечем.

- Не хотілося б ризикувати жінками. Може, варто скасувати захід?

- І ховатися від всіх небезпек? Так ти уявляєш життя своєї істинної? Як у Лолени? Щоб сиділа і чекала побачень з тобою в прихованому від всіх місці? - іронічно запитав Рейгалем, ухиляючись від удару мечем.

- Це мрія кожного дракона.

- Мрія, вона на те й мрія, щоб нею залишатися, - мудро зауважив Рейгалем.

Звичайно, Деміон розумом все розумів, але його друга сутність була проти таких привілеїв. Спрацьовував інстинкт ящера захистити та заховати свою справжню пару. Потягти кудись в печеру і нікому не показувати.

Бій закінчився, коли Дем поранив Рейгалема. Лігши на землю, чоловік чекав зцілення, Дем доклав руку до його рани, і вона затягнулася.

- Добре мати в родинних стосунках чорного дракона, - посміхнувся Рей, продовжуючи лежати на зеленому килимі з трави.