Читати книгу - ""Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб"

– Навпроти вежі Самотності, – роздратовано завершила фразу Роксі. – Навіщо воно вам? Вежа Страждань закрита.

Угу, звичайно. А вчорашній снайпер гніздився у хмарах? Ні, він був там – у єдиному місці, звідки добре проглядалися мої тимчасові покої.

– Чому? Через містичні чинники? – Я сумнівалася, що Рік, він же шаєр-предок, спілкувався лише зі мною. – Наприклад, привидів?

– Через аварійний стан. Вежу ремонтують.

Ліфт зупинився. Ми вийшли в довгий, добре освітлений коридор, уздовж прикрашених мозаїкою стін якого стояли лимонні дерева в діжках.

– Це сцени з історії Долінеї? – Мене вразили масштабні полотна битв, де головна роль відводилася двоногому лускатому чудиську з величезним мечем, куцими крилами і полум’ям, що било з очей.

Роксі засміялася:

– Це легенди Долінеї. Ви ж не думаєте, що Дракон-засновник літав і дихав вогнем?