Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 74
Перейти на сторінку:

—Стефо, чого кликала? — запитала висока жінка з коротким чорним волоссям й пронизливим поглядом.

— Вже час. В нас залишилося не більше трьох днів до битви.

Я здригнулися від цих слів так швидко.

—А ти точно впевнена? — запитала низенька пухкенька дівчина з довгою світлою косою.

— Так, абсолютно. Захист потрібен просто зараз. Фізично ми їх стримаємо, потрібно захистити простих, — відчеканила Стефа й контур сили здригнувся. Я піймала його підтримуючи й додала ще своєї магії.

Мій велетень тільки вушками активно ворушив та крутився довкола ноги.

— Стефо, а з тобою там бува не... — не встигла третя жінка не набагато старша самої Стефи в дивному очіпку завершити питання, як вчителька протестуючи махнула рукою спиняючи її.

—Не наразі!

Три відьми синхронно кивнули.

— Що робимо? — запитала чорнява.

— Ми намагатимемося витягнути його подалі від будинків, бо його нічого не зупине.  А нам потрібно ставити браму, — після цих слів очі усіх трішки збільшився від здивування, але Стефа була серйозна.

Брама з’їсть усі наші сили, це ж сильніший захист. Можливо ми її поставимо, але підтримувати. Вона збожеволіла точно.

—Устино, Стефа! — голос Роха відволік мене від думок й я кинула сил вчительці.

—Устино, підійди но ближче, — погукала Стефа.

— Дай мені руку з каблучкою, — вони відкрила долоню чекаючи доки я послухаюся. Трішки вагаючись але ж все таки послухати вчительку.

Її теплі пальці міцно стисли мою долоню, накриваючи іншою рукою.

Я відчула тепло магії, а потім метал каблучки аж впився лавою в шкіру, що я аж пискнула від болю та неочікуваності. Рох коло нас аж зашипів погрозливо, але що він говорить я не змогла розібрати за шумом в голові. Розум вкрив туман все ніби пропало й я не одразу почула, що хочу від мене Стефа.

—Знімай кажу! — ледь чутно було її голос.

Тремтячими пальцями я потягнула за каблучки не вірячи, що вдасться, бо сиділа вона щільно. Але холодний метал легенько зісковзнув залишаючи тільки білий слід після себе.

— От і прекрасно, — сказала Стефа дивлячись на мої руки.

— Ну що всі готові? — запитала вона у чаклунко.

— Так, — відповіли вони й почалася магія.

Я вже розуміла, чого чекати й чому звільнили повну силу. Вона не велика, та це вільний резерв,  але вона й досі не стабільна, як у інших.

Та зараз не час до моїх питань бо сили вже полилася рівними плетіннями від кожної відьми. Візерунки були унікальними, але в той же момент дуже подібні. Магія лягала міцними шарами, що сили ставав все сильнішим над головами утворилася куля що росла й росла. З кожним збільшенням я відчувала, як Стефа підтягує обережно мої сили вплітаючи їх в ритуал. Піднявши очі до гори я побачила знайомі краєвиди дому, потім картинка змінилася на зелений степ, потім берег моря, а потім місто згори. Кадри кожного куточка який треба захистити появилися в кулі, яка все росла й росла, а потім в якусь мить розлилося яскраве світло й вона просто зникла ще  затягуючи залишки темряви за собою.

Чаклунки стояли задоволені собою, але кожна з них виглядала напрочуд погано. Немов вони бігли марафон довжиною в місяць. Стефа зовсім зблідла кров відступила від обличчя підкреслюючи синці й нездоровий блиск зелених очей.

Як же я тоді виглядаю, бо слабкість є, та не скажу що зовсім погано, після тренувань бувало й гірше, а зараз ніби ніч не послала.

—Стефо! — голосний рев із за дерев змусив нас здригнутися й озирнутися.

— Ну, що дівчатка ось і прийшли нас лікувати, — пожартувала вчителька повертаючись до чаклунок.

—Що забороняв? — поцікавилася відьма в очіпку.

— Як завжди, так хто ж буде його слухати, — відповіла Стефа зі слабкою посмішкою.

—Тоді бувай, бо й нам на горіхи ще дістанеться, — проговорила чорнява й махнула рукою.

Всі три відьми зникли в мареві порталів. Тепер остаточно розпалися плетіння чарів й ідеальне магічне коло дивилися на світ почорнівшими грибочками.

—Стефо! — перед нами з'явився сам власник дуже голосного басу і край розлюченому настрої.

—Стефо, поясни що ти зі творила?! — кричав Іван дивлячись на нас.

Кролик, я та вчителька, яку я підтримувала під руку виглядали вкрай винувато. Бо під поглядом чоловіка виникало одне бажання у всьому зізнатися й хутко заховатися у кімнаті.

— Я вже дуже багато років Стефа, не галасуй. Й так голова розколюється, — проговорила тихим голосом вчителька.

—Не робила б дурниць то й не боліла б, — буркнув Сірко, але вже тихіше.

Він обвів поглядом наше місце чаклунства й остаточні залишки сили, що непідготовану людину б збили з ніг, а потім зачепився поглядом за мене. Його очі спочатку стали здивованими, а потім люто подивилися на Стефу.

— Що ти зробила!? — знов закричала він.

— Не кричи! — рявкнула вчителька так що в мене заклало вуха.

Я вже й забула, що її краще не злити.

1 ... 53 54 55 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"