Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

Просто уявімо, що корупції та кумівства не існує, всі чиновники чесні й компетентні, а фінансування працює без збоїв. За таких умов населення планети не має хвилюватися ні про сьогодення, ні про майбутнє. Теоретично, ясно? Поки що розглядаємо тільки теорію.

Візьмемо середньостатистичного хлопчика й умовно назвемо його Ді. Він народжується і отримує пристойну суму на підгузки та молочні суміші. До року про нього дбають батьки, яким держава компенсує половину витрачених коштів. Потім Ді може піти до дитячого садка, де його абсолютно безкоштовно годують, розважають і стежать за здоров’ям. Якщо Ді захворіє, не біда: держстрахування дитини покриває будь-які медичні витрати.

У школі Ді знову-таки їсть тричі на день і отримує два комплекти форми. Якщо він вчиться добре, його чекають різні дрібні заохочення та можливість здобути вищу освіту. Можливість – тому що майже завжди за це треба платити. Підготовка низькокваліфікованих спеціалістів оплачується державою.

З вісімнадцяти років Ді починає працювати, знаючи: якщо з ним щось трапиться, король у біді не залишить. До речі, на Імодалісі працюють усі. Система така. Живеш на землі Іможена Великого – дотримуйся правил, а правила однозначні: гаруй, скільки можеш, або гаруй, доки не виплатиш борги предків і не збереш грошей на міжзоряний переліт.

Ді гарує, гарує, гарує, раз на рік тиждень відпочиває і знову гарує… Одного разу він бачить у дзеркалі сивого діда. Якщо у Ді немає кредитів та іпотеки, він святкує цю подію з друзями, бо відтепер гарувати не треба – йому дадуть пенсію і кремують за державний рахунок. Ну а якщо Ді по вуха у боргах, це зовсім інша історія.

Теоретично Ді ситий, одягнений і взутий, з дахом над головою і забезпеченою старістю. Насправді система збоїть як глюкнутий кібер, але це всі знають і без мене.

Занудьгували? Розумію. Завтра поговоримо про те, як інтриги недоброзичливців викинули з дистанції одразу п’ять учасниць королівського добору, про моє друге побачення і про таємничу заяву його величності.

Усім добра. Поради з коментарів щодо управління державою я обов’язково перешлю королю. Не жарт. У Іможена Великого є електронна пошта, написати йому може будь-хто.

О, мало не забула! У жодному разі не купуйте роман «Я – бляшанка», бо він не сподобався аж двом мешканкам нашої неосяжної Галактики.

До зустрічі! Пропозиції щодо реклами пишіть у приватні повідомлення.