Читати книгу - "І буде життя, Олена Воля"

− Вітаю, татусю, − акушерка вийшла з пологової зали. − У вас народився син.

Втомлений від безсонної ночі Андрій засвітився від радості. Де й сили взялися. Зіскочив зі стільця, хутенько підійшов до медсестри. В її руках був безцінний згорток. Там, в пелюшечках, солоденько цмокав його син. Син!

 − Зараз Вашу дружину переведуть у палату. Там уже є ліжечко для немовлятка. Можете пройти і почекати їх у палаті, − повідомила акушерка і повернулася до породіллі.

− А як Мілана? Як моя дружина?

− Все гаразд. Скоро побачитесь, − медсестра взяла немовля. − Про дружину Вам розкаже лікар-гінеколог, а про цього красунчика все пояснить неонатолог.

Щасливий Андрій поволі йшов до вказаних дверей. Все уже закінчилося. Син з ними. Потрібно повідомити обох бабусь, вони так хвилювалися. Дарма, що тільки шоста ранку. Подзвонити їм, потішити новиною. Мілана пробачить йому, що поспішив перед нею. Нехай відпочине, а тоді вже всім зателефонує.

Олена Іванівна слухавку взяла одразу, тільки пішов гудок.− Вітаю з внуком.

− Ой, − почулося з телефону, − вже народила! Слава Богу! Як там вони? Як Міланочка?

− Поки що бачив тільки сина. Ще трохи й Лану привезуть у палату. Вона сама Вам усе розкаже, − Андрій не вдавався в подробиці, бо й сам нічого не знав.

− А ти як? Всю ніч теж не спав? Ми з Романом вечірнім потягом приїдемо.

− Та мені що. Я ж тільки чекав. Ви не поспішайте. Приїдете на виписку. Передавайте вітання батьку Роману. Тепер у вас вже три внуки. Дочекаєтесь скоро четвертого.

− Дякую, Андрійку. Відпочивайте тоді. А я чекатиму дзвінка від Міланочки. Ой, хай росте здоровеньким наш онучок.

До своєї матері не міг додзвонитися. Набрав батька:

− У вас там все гаразд? Чому мама на дзвінок не відповідає?

− Все добре, синку. Мати вчора поставила телефон на беззвучний, бо ніяк Улянка не могла заснути через сповіщення. То так ще й не включила. Зараз дрімає біля дітей. Цілу ніч не спала. Все ходила по кухні. Щось там бурмотіла. Ти розказуй, як там у вас? Як Мілана?

− Батьку, у тебе ще один внук з'явився, − усміхнено повідомив Андрій. − Рід Дужих збільшився на ще одного козака.

− О! Це добре, − стішився старий. − Вітаю, синку, з поповненням. Нехай росте здоровий і щасливий. А як назвете?

А й справді, як назвати сина? Андрій з Міланою обговорювали, але так до остаточного рішення не прийшли. Нехай вже побачиться з дружиною, тоді вирішать разом.

Пологи в Мілани були не з легких. Ще з вечора відійшли води. Тому поспішно приїхали до лікарні. Був тридцять дев'ятий тиждень вагітності. Через два дні збиралася з речами до лікарні. Але все почалося несподівано швидко. На щастя, Андрій їздив уже своїм автомобілем і на ніч залишав його біля будинку. Речі теж були завчасно зібрані. От тільки дітвору ще до кінця не підготували. З Вовчиком було простіше, все-таки старший. А от пояснити Улечці, куди збираються мама з татком, було не так просто. Донечка категорично відмовлялася залишатися без матусі. Тягнулася своїми рученятами і просилася з ними. Оте її "ня, ня", що означало "візьми мене на ручки" тримало батьків на порозі. Лише бабусі Марії вдалося переконати внучку піти разом до кімнати і погратися у хованки. Наче мама повинна була їх знайти. Це спрацювало. Хоча згодом малеча допитувалася, де мама, але потрохи заговорили та й вклали спатки. Коли приїхали до лікарні, персонал уже був напоготові. Лікарка теж невдовзі під'їхала і взяла ситуацію під контроль. Було прийняте рішення народжувати самостійно. Тільки попрацювали над стимуляцією переймів. Хлопчик народився без відхилень. Подвійне обвиття, яке діагностували на останньому УЗД, було досить вільне і не шкодило пологам. З Божею волею усе вирішилося благополучно. Мілана трохи натерпілася, але це вже було минулим. Тепер у неї біля грудей солодко сопів маленький носик.

− Яка ти красива, моя кохана дружина, − Андрій сидів на диванчику і милувався своєю Мадонною з немовлям. − Ось так би й намалював картину.

− Малюй, − блаженно посміхнулася Мілана.

− Як назвемо нашого синочка?

− Думаю, потрібно зі змістом. От Володимир справді приніс нам мир. Кучерява Уляночка як потік енергії. А цей малюк наче доказ того, що життя перемагає, воно продовжується усупереч усім негараздам.

− Віталій, − загуглив Андрій. − Дамо нашому хлопчику ім'я Віталій.

− Дужий Віталій Андрійович, ласкаво просимо у нашу сім'ю, − Мілана ніжно поцілувала маленьку голівку.