Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

до її мозкових судин запустили кілька тисяч нанороботів. Частина цих крихітних агрегатів працювала скоординовано з психозондом, а друга частина забезпечувала даними високоточний детектор брехні. На заключному етапі до кровоносної системи Фатіми ввели межово допустиму кількість «сироватки правди» та провели тестові включення «генератора болю», приєднаного безпосередньо до нервових вузлів, розташованих уздовж хребта. Останнім акордом «обмеженої» процедури за традицією стало тестування детектора брехні. Фатіму повернули до первісної реальності й змусили відповісти на сотні одноманітних, часто повторюваних питань, аж поки інфраквантовий кат не склав калібрувальних таблиць її базових і тематичних реакцій.

Капітан третього рангу Корх отримав доповідь комп’ютера про завершення підготовчого етапу дізнання через чотирнадцять годин після переміщення в’язня номер три тисячі вісімнадцять до процедурного блоку. Він увімкнув близький план відеоспостереження і побачив, як краплі рясного поту стікають посірілим обличчям Фатіми.

«Вимучена, шокована… Але погляд в неї не той, — визначив досвідчений наглядач. — Погляд не благаючий і не втрачений. Вона зберегла волю до спротиву. Чогось та інфраквантова дурня недопрацювала».

Якби допит проводився за доби правління Туре Шактірі, Корх неодмінно наполіг би на продовженні процедури. Але за нових часів на всі адміністративні процеси лягла загадкова тінь Піфії. Корх не був впевнений, що всевідаючі жриці симпатизуватимуть офіцерові, запідозреному в садизмі.

«Нехай воно буде, як буде», — вирішив наглядач і відкрив прямий канал зв’язку з авреліанською резиденцією Джи Тау через Білі Камені. Віддаленим дізнавачем цього разу мав бути високий поліцейський чин. Хто саме, Корх не цікавився. Формально він свою місію виконав.

Імперський комісар з особливо важливих розслідувань Рене Марков не вперше проводив віддалений допит підозрюваного, але цього разу він зіткнувся з незрозумілими й нездоланними обмеженнями. Координатор Джи Тау на Аврелії Рей Блісс повідомив йому, що підозрювана Фатіма Ферфакс наразі утримується під вартою на об’єкті такого недосяжного рівня секретності, що можливість прямого допиту через Білі Камені повністю виключається. Блісс запропонував імперському комісару сформулювати пакет запитань, які на об’єкті відтворить голос дізнавача.

— Ви не розумієте, про що йдеться. Я хочу подивитись в очі цій жінці, — наполягав Марков. — Хочу бачити її обличчя. Бачити, як вона реагує.

— Пізніше вам пришлють TVC-запис її реакцій на запитання, — казав Блісс.

— Я формулюю запитання оперативно, виходячи з поточних відповідей підозрюваної та їх оцінки детектором брехні. Допит, Бліссе, є мистецтвом, грою, а ви мені пропонуєте якесь калічне інтерв’ю.

— Генерале, ви отримаєте відповіді на запитання першого пакету з висновками детекторів, а потім, на їхній основі, оперативно сформулюєте запитання другого пакету.

— А не пішли б ви із тими своїми «пакетами» на… — не витримав Марков, на що Блісс зовсім не образився. Він терпляче пояснив:

— Зрозумійте, генерале, це не від мене залежить. Навіть Верховний координатор не зможе вам допомогти у цій ситуації. Режимні вимоги до функціонування означеного надсекретного об’єкта затверджені самим імператором… Я знаю, що у вас допуск «шість А». Знаю. Але тут ціла «сімка», генерале… Кажете, що такого не може бути? Колего, повірте мені, старому оперативникові, — може. Ще й як може… Так про що ви хотіли запитати підозрювану? Про ту адельму, яка здійснила її ініціацію?

Імперському комісару довелось чекати аж дві години, поки інфраквантовий дізнавач не прислав йому відповіді Фатіми на запитання першого пакету.

«Що це за цуча муть? — запитав себе Марков, читаючи відповіді суддівської доньки. — Адельма під променями вогненного диска подарувала їй червону квітку… Вона втримає меч Тени заради Саошиант і подолання смерті… Меч ніколи не зраджує того, хто не зрадив меча. Тіло жертви — трава, жрець дає жертві наповнене тіло… Три посланця вирушили на пошуки гойдалки, і обрані очікують їхнього повернення. Зеленоокий бог відвідав її, увійшов в її лоно і подарував надію… Вогонь є атра, на ньому тримається рівновага… Якась релігійна маячня? Схоже на те, що бідну Фатіму на тому секретному об’єкті довели до божевілля…»

Марков зв’язався з Бліссом, який до того часу вже залишив «червону зону» в резиденції Джи Тау.

— Проблеми? — запитало з екрану обличчя Блісса, спотворене неякісним зв’язком. Координатор, радше за все, перебував на борту швидкісного дискоїда або суборбітального літака.

— Я замість відповідей отримав якусь ахінею. Про зеленооких богів і червоні квітки.

— Ага, зрозуміло, я вже стикався з такими речами. Нічого страшного, — запевнив імперського комісара Блісс. — Це така специфіка дізнавальної програми. Позитронний мозок змушує допитуваного виказувати найпотаємніші, найглибші образи та асоціативні словоформи. Він реагує на підсвідомий спротив і заглиблюється саме у ті образи, які пов’язані із цим спротивом. Те, що ви отримали — найприхованіший, найінтимніший інформаційний скарб Ферфакс. Він не відформатований у раціональні фрейми лише тому, що, швидше за все, пацанка сама до кінця не розуміє, про що йдеться. Вона, скажімо, може сприймати якісь абстрактні або релігійні ідеї суто через особисті сексуальні образи і мрії. Погодьтеся, наше найдорожче і найприхованіше важко сформулювати. Особливо під час дії «генератора болю». Але ж, генерале, це все одно — інформація. Надзвичайно цінна інформація, за допомогою якої можна дізнатись навіть про ті наміри і плани ворогів, які ще не отримали тактичної форми. Тепер уже від вас залежитиме, як ви все це розшифруєте… Послухайте, генерале, може, все ж таки сформулюєте другий пакет, як я вам радив?

— Ні, не буду… Щиро дякую вам за сприяння, контрадмірале Блісс. Прошу також засвідчити мою офіґенну вдячність Верховному координатору адміралові Амрітізу. Шукатиму тепер адельму з червоною квіткою і зеленоокого бога.

5

База Флоту біля міста Ілліт, плоскогір’я Юй-Лу,

планета Сельва (ЗКВ106:2),

в системі зірки Ахернар (Альфа Ерідана).

27 пентарія 417 року Ери Відновлення.

— Ось це, курсанти, і є кіборг-термінатор, збудований на платформі Мк8, — інструктор підійшов до закутого у блискучий панцир восьминогого «павука». — Модель прийнята на озброєння Флоту півроку тому. Розробка корпорації «Айрон Воркс Кіберан». Попередню, сьому модифікацію, яка наразі є основою наших флотських кіберсил, розробила і випускала авреліанська фірма… Хто знає, яка?

— «Ельдотронік», сір! — підскочила Пела. Її брат починав працювати у філії «Ельдотроніка» й саме для неї він написав свою першу комерційну програму. Щось із області надзахищеного резервування даних.

— Чудово, курсант Махоніко, — похвалив Пелу інструктор. — А може, ви знаєте щось про інші платформи? Історію «павуків», так би мовити?

— Перша модифікація, сір, з’явилась у двісті дев’яностому році, після урядової й нині чинної заборони виготовляти людиноподібних кіборгів. Мк1 була створена земною корпорацією «Ротекніс», — почала Пела. — Саме її конструктори запропонували концепцію універсальної динамічної платформи типу «павук», яка зберігається ось уже сто двадцять сім років для усіх модифікацій штурмових та охоронних кіборгів. Платформа другої модифікації розроблялась