Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Синi етюди 📚 - Українською

Читати книгу - "Синi етюди"

231
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Синi етюди" автора Микола Хвильовий. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 138
Перейти на сторінку:
шумiв трамвай.

…Гражданiн, ваш бiлет?

Товариш Огре подав грошi.

Минали червонi вiтрини. Назустрiч курив автомобiль i дивився гарячими очима. Такими ж очима дивилась i Маруся - вперед, назад, навкруги. I знову верещала:

- Це ж прелiсть, Огре! Чуєш?

Тодi товариш Огре розказав про фантазiю некрасивого карлика - про гудки, про капебеу. Маруся заливається: це ж чудовий матерiал для поеми. Але…

- Ха-ха-ха! Да-ха-ха-ха!.. Ну, уяви ж, голубчику Огре: прийшов поет iз своєю поемою в редакцiю, де сидить суворий редактор iз золотими окулярами на носi. Поет дивиться на окуляри, на золотi дротики, i вони нагадують йому золотi австралiйськi розсипи, i, може, далекий Iндiйський океан, i, можливо,- нарештi! - невiдомий пiвденний бiгун. Але вiн нiяк не знає, чому не приймають його поему. I тодi виходить поет iз редакцiї з безпорадною тоскою й рве на маленькi клаптi свою поему "Лi-лю-лi".

…Товариш Огре згадав Альошу й суворо спитав:

- Що ж тут смiшного?

- Що ж тут смiшного? Дурний! Це ж побут революцiї. Це ж прелiсть, Огре!

Потiм вискочила з трамвая й крикнула:

- До побачення, Огре! До вечора! Буду i я на пародiї… Хай живе Пупишкiн - голова пролеткульту i його заступник - Мамочка! О-о, як стрiнемо Новий Рiк!.. До побачення, Огре!

…Знову летiли, минали червонi вiтрини. Знову!

…I знову була в цьому така химерна фантастика, що провалитись у безодню, захлинутись, умерти. Воiстину в той день город жив невiдомим загоризонтним життям.

I здавалось, що тротуаром бредуть надхненнi мiнестрелi. Здавалось…

…I раптом - здалось:

- в шумi трамвая хтось розплющив сентиментальнi очi й скрикнув нечутно - в розпуцi, в божевiллi - невiдомо:

…о мiй прекрасний загоризонтний краю!

Вiрю! Вiрю так глибоко, так незносно, як пахнуть на зубатих кварталах степовi бур'яни. Вiрю!.. Бо бачу - i Дафнiса, i Хлою, i молоде кохання, а далi Боккаччо "Аmeto", а далi iдилiя на обнiжках духмяних степiв. Отари золоторунних i зелена пiсня, мов хмiль, тиха, мов пух на скроню…

…I дрижить пiдо мною земля, мов полонянка з диких озер! I пливе мiй радiсний бiль у столiтнi далi, i мiй бiль, мов перша пастораль про золоторунну Хлою…

ПУПИШКIН I МАМОЧКА (Цей фрагмент вставлено, мабуть, для контрасту)

…Товариш Огре,зиркнув у вiкно.

- Хто це?

…Ну, да, товариш Пупишкiн. Вiн поспiшає до Тагайського мосту до товариша Огре в такiй справi, у справi сьогоднiшньої пародiї на "Лiлюлi".

…I справдi: хiба такий поганий товариш Пупишкiн?

Безперечно, хороший! Живе вiн, значить, на такiй-то вулицi, такий-то N…

- Живе?

- Живе!

- Ну i Бог з ним!

Але хтось не вгомоняється.

Тодi це:

- Товариш Пупишкiн, голова пролеткульту - не просто голова: i письменник. Оповiдання його починається фатально так: "Галя внесла самовар i розставила чашки. Петро допiру прийшов iз заводу й принiс iз собою декiлька прокламацiй еtс". Пише товариш Пупишкiн свої оповiдання за чашкою чаю; говорить: "Я вам кажу понятним руским язиком. Як же так, що ви не розумiєте?" I дiйсно: як не розумiти? Навiть тульський акцент чути!

…Це який? Це той, що йде!

- Ну да, той, що йде: товариш Пупишкiн. Вiн же ще не прийшов - не пiдiйшов до Тайгайського мосту. Вiн розминувся з товаришем Огре.

…товариш Пупишкiн має "чотирьох ребятьонков" i щиро стоїть на посту. Вiн дуже задоволений iз балетної студiї. Там такi еластичнi дiвчата (учаться), що "антiк маре з шоколадом". Правда, хтось каже, що це мiськi мiщаночки…- Ну, то вiльному воля! Знаємо цих архiнитикiв! Все їм не так!

…А як же так?

- А так, значить, "вопче".

I от Сонгород. За Тайгайським мостом гудуть паровики.

…Товариш Пупишкiн любить говорити, як вiн захищав Петроград: "Ми захищали Петроград… А коли приходить товариш Мамочка, заступник його, товариш Пупишкiн питає:

- Так як по-твоєму: битiє не опредєляєт сознанiє?

- Нє!

- Дурак! Битiє завше опредєляєт сознанiє. От тобi приклад i доказ: що таке битiє?

- Сознанiє!

- Дурак!.. А що таке сознанiє?

Товариш Мамочка хилиться на канапу:

- Душенька! Яке може бути сознанiє, коли сплошна безсознательнiсть.

Тодi товариш Пупишкiн розгортає книгу й рiшуче парирує удар:

- От тобi й Бухарiн сказав… нарештi й я тобi кажу!

- Нє!

- Дурак… ти, мабуть, i сьогоднi пiдпив?

Тодi Мамочка в обiйми:

- А ти не дурак, а дура. Ти, голубок, так би мовити, пiд пресом авторитарности. А я от кажу: "Геть усяку авторитарнiсть i да здраствуєт колективнеє творчествої". Понiмаєш? От де собака зарита: пролеткульт!

Мамочка, безперечно, тяпнув десь спиртозу: дух нехороший. Правда, i товариш Пупишкiн трохи того…

- Ну-ну, не кричи. Лягай спати.

Мамочка:

- Я? Спати? Потомствений пролетарiй? Нi за якi коврижки! Будемо бодрствовать. До послєднєй каплi кровi… Понiмаєш?

I т.д. i т.п., ets.

…Здається, товариш Пупишкiн пiдходить до будинку?

- Ну да!

…Тайгайський мiст залишився позаду. Знову в порожнiй вулицi бiжить тротуаром похилий пес. Тихо вмирає блакить. А з заходу насуваються синi тачанки.

…I знову на далеких пустирях тоскує трамвай.

III

Льоля пришила мереживо й слухала, як у сусiднiй кiмнатi вiолончель. Це француженка Фур'є.

Мадам Фур'є вранцi ходила на ринок в охотний ряд, розкладала бiля себе барахло, що залишилось пiсля революцiї: вази, мереживо, всякi дрiбницi, що їх нiхто не купував, а вона думала - куплять. Удень давала уроки, а ввечерi грала на вiолончелi, її вважали за "iскопаємоє", бо грошi за уроки вона вiддавала за воду, за електрику, iнше, i не тiльки за себе, а майже за всiх квартирантiв. Сама ж жила "бож'їм духом" i вiолончелею, музикою, що сама творила.

Француженка - породиста жiнка, i коли вона стоїть в охотнiм ряду бiля барахла, вона iмпонує своєю постаттю й своїм обличчям. До неї пiдходять i дивляться на неї. А барахло лежить, i його не купують.

Фур'є каже:

- Колего, товар хороший. Може, купите?

"Колега" усмiхається й нахабно дивиться на її обличчя. Це бiльше випадковi завiтальники ринку: з кокардами на капелюхах. Спекулянти на Фур'є вже не дивляться, i вона вже їм не каже:

- Колего, товар хороший.

Фур'є вся в зажурних пiснях вiолончелi. Вона всiх любить, всi для неї друзi: i нарком, i провокатор - це логiка її любови.

…А Льоля пiдвелась i зiдхнула.

Тодi в кiмнату входить горбун.

Вiн розказує про одну комунiстку, що має золотий перстень: колись одбирали в паркасу на голодних, а вона "забула" вiддати й тепер хоче комусь продати.

…Як по-твоєму: треба говорити про це чи нi?

- Покинь дурницi! Нiчого я не знаю.

- А я от знаю…- I горбун засмiявся тихо й щиро i дивився Голгофою, коли вели легендарного

1 ... 53 54 55 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Синi етюди», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Синi етюди"