Читати книгу - "Червоний диявол"

class=book>24

Здобувши шляхетство, Ходика став зватися Ходикою-Креницьким. Його син залишив собі лише прізвище Креницький.(Прим. пер.)

(обратно) 25

Общими. (Прим. першодруку).

(обратно) 26

Останній день перед постом, коли можна їсти скоромне. (Прим. пер.)

(обратно) 27

Лавник соответствует нашему гласному, а райца — советник — члену управи. (Прим. першодруку).

(обратно) 28

Мыто — налог, чоповое — налог на розничную продажу (Прим. першодруку).

(обратно) 29

Для 16-17 століть дуже характерними були суперечки між київськими міщаними та «замковою» владою за право шинкувати в межах міста. Зазначимо, що вигравали у цих суперечках переважно міщани, які не раз не вагалися збройною рукою втілювати в життя сприятливий для себе судовий вирок. (Прим. пер.)

(обратно) 30

Воздушок — покривало на чашу з т. зв. «святими дарами».

(обратно) 31

Богдана Кошколдівна — внучка київського війта Василя Черевчея (Прим. пер.)

(обратно) 32

Дуже схоже, що при написанні цієї сцени автор надихався епізодом із «Ночі перед Різдвом» М.Гоголя, у якому героїня, Оксана Чубівна, так само вдивляється у власне відображення. Варто зазначити, що М.Старицький написав сценічну обробку «Ночі перед Різдвом». (Прим.пер.)

(обратно) 33

Длинная верхняя женская одежда. (Прим. першодруку).

(обратно) 34

Род фаты. (Прим. першодруку).

(обратно) 35

Себто заміжню — від білої намітки, якою покривало (зав’язували) голову заміжніх жінок. Звідси відоме окреслення «білоголові», яке вживалося стосовно заміжніх жінок навіть тоді, коли звичай прикривати голову вже відійшов у минуле. (Прим. пер.)

(обратно) 36

Уріанські — перські. (Прим. пер.)

(обратно) 37

Згідно із Н.Білоус, цю достойну пані звали Полонією Василівною, натомість В.Антонович називає її Палагеєю. Вона була донькою Василя Черевчея та дружиною Андрія Кошколдовича.(Прим. пер.)

(обратно) 38

Землевласниця. Богдана Кошколдівна дійсно була спадкоємицею великих земельних володінь (Прим. пер.)

(обратно) 39

Сложенные в сруб. (Прим. першодруку).

(обратно) 40

Участок городской стены. (Прим. першодруку),

(обратно) 41

Пушки. (Прим. першодруку).

(обратно) 42

Бани. (Прим. першодруку).

(обратно) 43

Порівняймо цей опис Золотих Воріт з фрагментом із «Подорожніх записок» Мартіна Груневега.

«Золоті ворота ще стоять, але переважна частина їх поруйнована. (…) Зверху над ними влаштована каплиця — за звичаєм русинів, які прикрашають зверху свої брами гарними церковцями, віддаючи їх Богові в охорону. (Прим. пер.)

(обратно) 44

От що з цього приводу писав сучасник, С.Герберштейн: «У Києві є гора, через котру купці мусять переїздити трохи тяжкою дорогою; коли по в’їзді на неї випадково заломиться яка-небудь частина воза, то речі (майно), що везлося цим возом, забирають до державного скарбу».(Прим. пер.)

(обратно) 45

Одруження Федора Ходики та Богдани Кошколдівни — історичний факт (Прим. пер.).

(обратно) 46

Поведінка Мартина в описаному епізоді, безумовно, лицарська, але зовсім не виняткова для його часу. Згідно із загальноприйнятими звичаями, придане (посаг) розглядалося як власність дружини (чоловік міг ним управляти, але не мав права продати чи передати третій особі), натомість у нагороду «за добре і цнотливе ховання» новопошлюблений чоловік «оправляв віно совито», себто закріплював за дружиною майно, вартість якого рівнялася посагу. Ще це звалося «віно з привінком» і переходило у власність дружини на випадок її вдівства.

(обратно) 47

Правда, залишається спірним питання часу. Шлюб Федора Ходики і Богдани Кошколдівни відбувся десь у 80-х роках XVI століття, а, виходячи з того, що Федір Миткович 1582 року вже був повнолітнім, — то, мабуть, теж одружився з Федорою Баличанкою у вісімдесятих. Себто, Яцько Балика ще не був війтом.

Але таке зближення різночасових подій — цілком звичайна річ для художнього твору.

(обратно)(обратно) a6 1

Домінікани — католицький чернечий орден, заснований 1215 р., колись стояв на чолі інквізиції.

(обратно) 2

Святий Паликопа — Пантелеймон, православний «святий».

(обратно) 3

Золоті ворота — Київський князь Ярослав Мудрий 1037 року поширив місто Київ на південь і захід, обніс його земляним валом (Ярославів вал), спорудив у ньому Золоті ворота (в’їзну браму). Руїни Золотих воріт збереглися донині.

(обратно) 4

Софіївський собор у Києві теж збудований Ярославом Мудрим; 1482 р. собор був зруйнований кримським ханом Менглі-Гіреєм.

(обратно) 5

Магдебурзьке право — закон і статут, за яким існували і діяли органи міського самоврядування деяких міст на Україні. Литовський князь Олександр Казимирович магдебурзьке право надав Києву 1494-1497 рр. У зміненому вигляді це право збереглося на Україні до початку ХІХ ст.

(обратно) 6

Мова йде про Василя Ходику, який різними здирствами, позовами і грабунками зібрав великі маєтки.

(обратно) 7

Воєводська брама — виходила на північний схід із замка.

(обратно) 8

Бернардини — католицький чернечий орден.

(обратно) 9

Яцько (Яків) Балика був київським війтом 1592-1613 рр.

(обратно) 10

Магістрат — орган міського самоврядування за магдебурзьким правом. До магістрату входили міська рада, лавницький (купецько-міщанський) суд і гмінна ізба, яка складалася з ремісників і купців.

(обратно) 11

Київський воєвода десь наприкінці ХV ст. під загрозою великих штрафів і вигнання з міста заборонив населенню Києва користуватися світлом. Ця заборона внаслідок неодноразових скарг киян була скасована 8/ХІІ 1506 р. польським королем Сигізмундом.

(обратно) 12

Тут М.Старицький цитує уривок уставної грамоти великого князя литовського Олександра Казимировича киянам від 26 травня 1494 року.

(обратно) 13

В давнину весілля відбувалося значно пізніше від церковного шлюбного обряду. До весілля молоді жили кожен у своєму домі.

(обратно) 14

Драбська брама (від драбант — солдат, жовнір) — з південної сторони міста.

(обратно) 15

Олександр Казимирович був великим литовським князем 1492—1506 рр., а з 1501 р. ще й королем польським.

(обратно) 16

В першодруку, безперечно, помилка: в лето 1702. Відповідно до того, що в час князювання Олександра Казимировича тільки 1494 р. позначався 12-м індиктом, зроблено виправлення.

(обратно)(обратно)
Оглавление Михайло СтарицькийЛюдмила Старицька-ЧерняхівськаЧервоний диявол[1] Додатки   Володимир АнтоновичКИЇВСЬКІ ВІЙТИ ХОДИКИ   Післямова перекладачаКиївські повісті М.Старицького: художній текст та історична дійсність