Читати книгу - "Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет"

Моя думка була, очевидно, вислухана схвально. Повинен сказати, що ні до цього, ні після мої поради не зустрічали такої поваги, як у кукуанів. Але останнє слово було надане Ігнозі, котрий, відтоді як був визнаний законним королем, користувався майже безмежними правами своєї верховної влади, включаючи, звичайно, остаточне вирішення питань військового керівництва. Тому всі очі присутніх спрямувалися на нього.

Деякий час Ігнозі мовчав, мабуть, обдумуючи становище, що склалося, і тоді сказав:

— Інкубу, Макумазан і Бугван, хоробрі білі люди і друзі мої! І ти, Інфадус, брат батька мого, і ви, вожді! Я вирішив: я нападу на Твалу сьогодні, й від цього удару залежатиме моя доля і моє життя — так, моє життя і життя усіх вас. Слухайте, що я вирішив. Ви бачите, що цей пагорб вигинається, наче півмісяць, і рівнина врізується у його вигин зеленим язиком?

— Ми це знаємо, — ствердив я.

— Так ось, — продовжував Ігнозі. — Зараз полудень. Нехай наші воїни вгамують свій голод І відпочинуть після виснажливої битви. Коли сонце повернеться і трохи пройде по небу, наближаючись до заходу, нехай твій полк, Інфадус, спуститься ще з одним на зелений язик. Коли Твала це побачить, він кине туди свої полки, щоб знищити твоїх воїнів. Але місце оте вузьке, і полки ворога кидатимуться проти тебе лише по одному, і твої воїни знищуватимуть їх один за одним. Очі всієї армії Твали будуть спрямовані на битву, подібної до якої не бачив жоден, хто жив на землі. З тобою, Інфадус, піде мій друг Інкубу. Коли Твала побачить його бойову сокиру, що виблискувала в першій лаві Сірих, серце його охопить хвилювання, і він занепаде духом. Я ж поведу другий полк, який стоятиме за тобою, бо якщо Сірі будуть знищені, що можливо, — залишиться король, за якого битимуться. Зі мною піде мудрий Макумазан.

— Добре, о королю! — відповів Інфадус, який, очевидно, ставився з великою байдужістю до того, що буде знищений його полк.

Справді, ці кукуани — дивовижний народ! Їх не лякає смерть, якщо цього вимагає виконання обов’язку.

— І поки очі всієї армії Твали будуть спрямовані на цю битву, — продовжував Ігнозі, одна третина наших воїнів, що лишилися живими, тобто майже шість тисяч чоловік, спуститься плазом з правого відрога нашого пагорба і нападе на лівий фланг армії Твали, а друга третина так само непомітно спуститься з лівого відрога і нападе на його правий фланг. І коли я побачу, що воїни, які спустилися з відрогів, готові кинутися на Твалу, тоді я з моїми воїнами нападу на нього спереду. Якщо нам пощастить, то перемога буде за нами, і, до того як ніч промчить по горах на своїх чорних волах, ми вже спокійно сидітимемо в Луу. А тепер давайте підкріпимося їжею і приготуємося до бою. А ти, Інфадус, розпорядися, щоб мої накази були точно виконані. Так! Нехай мій білий батько Бугван піде з правим крилом, аби його виблискуюче око сповнювало відвагою серця воїнів.

Ці короткі розпорядження було виконано з дивовижною швидкістю, що ще раз переконало мене, яка досконала військова організація у Країні Кукуанів. Потрібно було всього лише трішки більше години, щоб роздати воїнам їжу (яку вони тут же знищили), сформувати три загони і пояснити вождям план нападу. Наші війська, що нараховували тепер близько вісімнадцяти тисяч чоловік, були приведені до бойової готовності, за винятком сторожі, залишеної приглядати за пораненими.

Тут підійшов Гуд і потис руку мені й серу Генрі.

— Прощайте, друзі, сказав він. — Згідно з наказом, я іду з правим крилом і тому прийшов із вами попрощатися. Може, нам не доведеться більше зустрічатися, — додав він багатозначно.

Ми мовчки потисли один одному руки, виявивши при цьому традиційно встановлену для англійців норму хвилювання.

— Справа наша ризикована, — сказав сер Генрі, і його гучний голос злегка здригнувся. — Признатися, я не впевнений, що побачу завтрашнє сонце. Наскільки я розумію, Сірі, з якими мені належить іти, повинні битися доти, поки не будуть повністю знищені, щоб дати можливість боковим загонам непомітно спуститися із відрогів пагорба, обійти полки Твали і напасти на них зненацька. Ну що ж, нехай буде так. У всякому разі, це буде смерть, гідна мужчини! Прощайте і ви, старий, — звернувся він до мене. — Хай боронить вас бог! Я сподіваюся, що ви виплутаєтеся з усієї цієї історії і заволодієте алмазами, але, якщо вам судилося лишитися живим, Квотермейн, послухайтеся моєї поради: ніколи більше не майте справи з претендентами на престол!

Гуд іще раз міцно потис нам руки і пішов. Тоді до нас підійшов Інфадус і провів сера Генрі на визначене для нього місце в першій лаві Сірих. А я з найпохмурішими думками вирушив з Ігнозі і зайняв своє місце в полку, що мав іти в атаку в другу чергу.

Через кілька хвилин полки, які дістали завдання атакувати противника з флангів, виступили в цілковитій мовчанці. Вони рухалися обережно, під прикриттям гірського пасма, щоб приховати свій маневр од зірких очей розвідників Твали.

Через півгодини полки зайняли свої позиції, утворивши “роги”, чи фланги, армії. Тим часом Сірі разом із підкріпленням у складі полку, відомого під назвою Буйволів, стояли нерухомо. Це було основне ядро армії, яке повинно було прийняти на себе головний удар противника.

Обидва ці полки були майже зовсім свіжі і я повному складі. Вранці Сірі були в резерві, а в сутичці з атакуючими частинами, що прорвали нашу лінію оборони, коли я, б’ючись у їхніх лавах, отримав у подяку приголомшливий удар по голові, вони втратили дуже мало людей. Щодо Буйволів, то вони вранці утворювали третю лінію оборони на лівому фланзі, і, оскільки атакуючим не вдалося прорвати в цьому пункті другу лінію, їм зовсім не довелося брати участь у бою.