Читати книгу - "Справа про 19 роялів, Еміл Вахек"

Клубічко перебив її запитанням, чи сказав їй Курт Гейдлер про те, хто доніс на Кодета в гестапо. Так, сказав, що це вчинив Кодетів компаньйон Віртер, очевидно, для того, щоб заволодіти карловарською фабрикою. Курт кілька разів питав її, чи мав Кодет статки, крім фабрики; вона відповідала, що мав, що мусив мати. Знала, що Кодет страшенно кохався в діамантах і коштовних камінцях, і не раз бачила, як він милується ними. Призналася також, що хотіла деякі з них взяти собі, бо Кодет був скупий і вона при ньому не мала можливості навіть добре вдягатись, але чоловік, завваживши ці наміри, заховав діаманти так, що вона не змогла їх знайти.

Під час другої зустрічі Курт Гейдлер натякнув їй, що в нього є ідея, як розгадати таємницю Вілема Кодета. Він, мовляв, випадково зустрівся з колишнім управителем готелю «Пупп», і той впевнений, що Кодет сховав свої скарби в якомусь з роялів. «Пупп» після краху Кодетової фірми купив один з тих роялів, і управитель влаштував так, щоб його поставили на склад. Але оглянути рояль він не встиг, бо непорозуміння з дирекцією готелю змусили його втекти і Карлових Вар. Отож Курт і подумав собі, чи не можна б примусити Кодета відкрити таємницю в інтересах дочки. Йому навіть спало на думку, як це зробити.

В Дахау він мав знайомого офіцера. То був Еріх Боденшатц, що кілька років тому брав участь у страшенній бійці між CA та комуністами і змушений був після того зробити собі пластичну операцію. Боденшатц якийсь час був інструктором генлейнівських загонів у Карлових Варах. Курт знав, що Еріх ніколи не мав грошей, і запропонував домовитися з ним, щоб він влаштував таємну зустріч Кодета з дочкою. Потім Боденшатц відповів, що він згоден, але вимагає одразу 5000 марок та 10 % майбутніх багатств.

Ізабелла на це пристала, і Курт поїхав з Еммою до Баварії. Еріх слова додержав, призначив Кодета в лісову команду, а в лісі на нього чекала донька. Кодет| зворушений зустріччю, розповів їй, що весь свій капітал, 2–3 мільйони крон, заховав у два роялі з власної фабрики, які можна розпізнати по тому, що мають довкола назви марки «Орфей» півколо з двох лаврових гілочок.

— А що сталося з Кодетом? — запитав Клубічко.

Емма вдавала, що не знає, а потім призналася, що Боденшатц одразу ж послав його до табору знищення, де він і загинув. Дочка її хоч і сказала Еріхові та Куртові, що коштовності сховані в роялях марки «Орфей», але подробиці про лаврові гілочки затаїла, одразу ж зміркувавши, що було б найкраще, коли б ті роялі знайшла вона сама. А ці двоє кинулися шукати роялі. Боденшатц одержав відпустку і зобов'язався, що віддасть партії Генлейна половину скарбів, а свої витрати в Чехословаччині буде компенсувати англійськими фунтами. Курт, що став уже групенфюрером, приїхав до Віртера і від імені нацистської партії категорично наказав йому розповісти про роялі все, що знає. Однак Віртер сказав лише, що два роялі марки «Орфей» є в Празі. Курт уповноважив оглянути роялі Герберта Ванке, молодого карловарського генлейнівця. Проте Герберт нічого в них не знайшов, так само як і Еріх в трьох роялях у Карлових Варах, про які довідався від Віртера. Їм стало ясно, що діла не буде, поки вони не домовляться з Віртером про поділ здобичі. Але скоро вони зметикували, що Віртер збирається усе забрати сам. Коли б це було в Німеччині, то гестапо одразу б витягло з нього таємницю, але в Чехословаччині вони були безсилі. Віртер пішов на переговори тільки тоді, коли Еріх пригрозив, що Кодетова дочка зголоситься, як законна спадкоємниця майна, і вимагатиме, щоб тутешні установи розшукали майно з його допомогою.

— Якщо я не помиляюсь, то ви сказали це Віртерові під час розмови на Садовій, тридцять два? — перебив її Клубічко.

Бертон ствердила.

— І при цьому ви, певно, натякнули йому, що були б змушені розповісти органам влади про його роль у трагічному кінці вашого колишнього чоловіка?

— Так, я йому про це сказала, — відповіла вона тихим голосом.

— Це була ваша ідея чи Боденшатцова?

— Це була ідея моєї доньки. Вона ще в Баварії вдавала, ніби закохана в Еріха і збирається вийти за нього заміж.

— Але Віртер, здається, не дуже злякався і сказав вашій доньці лише про «Орфея» в Празькій консерваторії? А що було далі?

— Що Еммі в консерваторії не пощастило, ви, певно, знаєте. Боденшатца це розлютило, а він взагалі шалений, я сама його боялась. Він взяв Віртера в лабети і пригрозив, що коли той не скаже, де стоїть другий позначений «Орфей», то йому буде непереливки. Віртер попросив двадцять чотири години на роздуми. Коли строк минув, він сказав мені, що «Орфей» схований у місці, накресленому на плані, який він мені вранці дасть. Але тут прийшли ви і забрали його, перше ніж він виконав обіцянку. Нам, щоправда, одразу ж спало на думку, що план у нього в сейфі. Ми відчинили сейф і взяли карту, де, крім уже відомих місць, було позначено також третій пансіонат. Потім ми довідались, що Віртер попросив у вас захисту.

— Хто вам про це сказав? — запитав Клубічко.

— Не знаю… я її не знаю… — відповіла Бертон.

—Її? Це була жінка?

— Так. Я знаю про неї лише те, що вона — колишня коханка Еріха. Еріх мав багато коханок, він подобався жінкам.

— Та жінка, що давала відомості Боденшатцу, працює в поліції?

— Я вже вам сказала, що нічого про неї не знаю. Знаю лише, що вона інформувала Еріха про кожен крок тутешньої поліції.

— Вам недобре? — запитав Клубічко в