Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Бурецвіт, Марія Ряполова 📚 - Українською

Читати книгу - "Бурецвіт, Марія Ряполова"

319
0
12.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бурецвіт" автора Марія Ряполова. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 86
Перейти на сторінку:
туалетний папір?

— Ні. Це ж спортивний магазин. Тут усе для спортсменів.

— Ну то й що? Покажіть мені хоч одного спортсмена, який обходився би без туалетного паперу!

Продавець скривив губи і похитав головою.

— Далі по вулиці є крамничка. Спитайте там.

Ми знову вискочили надвір.

— Фотографуєш?

— Так. Роблю чорно-біле фото.

— Ага. Чорно-біле…

Ми зайшли до наступного магазину.

— У вас туалетний папір є?

— Звісно, є, — посміхнулася продавщиця.

— Без Ладаяри? — уточнив Мереж.

— Як це? — не зрозуміла вона.

— Папір без Ладаяри?

— У нас нічого не буває без Ладаяри, — сказала продавальниця, підозріло оглядаючи нас.

— Ясно.

Ми попрямували до виходу.

— Хочеш подивитися? — спитав мій учень.

— Що?

— Знімки.

— Так.

— Шановні, здається, у мене є те, що вам треба, — зашипів хтось поруч.

Ми обернулися. Біля нас звідкілясь взявся вбраний у сіре тип.

— Здається, ви питали про папір без Ладаяри? — тихо сказав він, нервово озираючись.

— Так, туалетний папір, — поправив Мереж.

— Ви знайдете його в моїй комірчині. Ходімо.

Ми вийшли за сірим типом.

— Це недалеко.

Він повів нас вузькими провулками, аж доки ми не дісталися брудної кособокої хати. Чоловік відчинив двері, і ми увійшли до темного приміщення.

— Нічого не бачу, — прошепотіла я.

— Хвилинку.

Він зачинив за нами двері, а лише потім увімкнув світло.

— Скільки вам рулонів? — діловито поцікавився хазяїн, знімаючи сірого плаща.

— Два-три, — сказав Мереж. — Це, мабуть, нелегально?

— Авжеж, нелегально, дивні ви люди. Де ж тут візьметься легальний туалетний папір без її пики?

Він відгорнув килим з підлоги, відкрив люк і сходами спустився у нетрі підвалу.

— Допомогти? — спитала я.

— Ні, — долинуло знизу.

Чоловік виставив на підлогу біля люка картонну коробку та за кілька секунд вибрався сам.

— Дивіться: серветки, паперові носовички, туалетний папір, жіночі гігієнічні прокладки… і все це без Ладаяри! — розповідав господар, розкриваючи коробку.

— Непогано, — прокоментував Мереж, взявши до рук рулончик. — А це що, ціна? Чи не забагато як для туалетного паперу?

— Я ризикую своєю шкурою, хлопче, провозячи це сюди, — вагомо прошепотів чоловік.

— Не торгуйся, Мереже, — сказала я, дістаючи гроші. — І ще за сумку з вас.

— За сумку?

— Ну, ви ж не в руках це понесете.

За десять хвилин ми постукали у двері нашого готельного номера. Відчинив Бурецвіт. Мереж тримав у правій руці стару спортивну сумку.

— Можеш нас привітати, — сказала я. — Ми щойно нелегально придбали туалетний папір.

— Якщо ти хотіла мене здивувати, то тепер це зробити важко.

— Ходімо в кав’ярню навпроти, — запропонував мій учень, зажбурнувши сумку всередину. — Поїмо перед наступним завданням.


5


Ми втрьох сиділи у кав’ярні, я гортала дитячий журнал, куплений моїм учнем, великим шанувальником преси.

— Бурецвіте, ось тобі ще загадка. Дитяча. У ставку плавало сім качок. Три з них пірнули. Скільки качок залишилось у ставку?

— Три, — сказав шукач, відсуваючи спорожнілу тарілку.

— Чого це?

— Бо вони вже ніколи не виринули, — пояснив Мереж.

— Хлопці, здається, вами оволодівають песимістичні настрої… ми повинні бути бадьоріші!

— Цей Медлий, до якого ми збираємося, він наче того… — промимрив Бурецвіт.

— Того? — перепитала я.

— Хворий на всю голову, — сказав Мереж. — Я теж чув про нього.

— Він відає долі, — повідомила я.

— Он як? — шукач підвів брову.

— Так.

Я відклала журнал і відпила своє какао.

— То він ніби оракул? У нього професія така? — поцікавився мій учень.

— Так.

— Не хотів би я таким займатися…

— Мереже, а чим би ти хотів займатися? Взагалі, в житті? — раптом спитала я.

— Не знаю…

Зазвичай, коли люди відповідають на таке запитання «не знаю», це означає, що вони добре знають, але не хочуть говорити.

Втім, у цьому випадку це дуже скидалося на правду.

Раптом на наш стіл впала тінь. Ми підвели голови.

— І як вам не соромно було купувати контрабандний туалетний папір? — похитав головою Моротемн.

Шукач став повільно підводитися.

— О, не турбуйтеся, — зупинив його жестом чародій. — Я взяв стілець від сусіднього столика. І він справді впхав стільця межи мною та Мережем і всівся на нього, ніби так і треба. Бурецвіт обпік його гнівним поглядом.

Мене аж пересмикнуло. Мереж трохи зблід.

— Що ви тут робите? — спитав шукач.

— Вирішив скласти вам компанію, — відгукнувся він, присуваючись ближче до столу.

— Ви не повинні так робити, — зауважила я.

— Знаєте, що справді непокоїть мене, Лірино? Хто ж тепер годуватиме вас обідами?

— Ну… — розгубилася я, бо

1 ... 53 54 55 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бурецвіт, Марія Ряполова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бурецвіт, Марія Ряполова"