Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З вершин і низин, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

237
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З вершин і низин" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 126
Перейти на сторінку:
style="">До людей переборов.

Що мені не виробляли,

Того й в казці не сказать!

Вікна били, збіжжя пасли,

Обкрадали разів п’ять.

А щоб помогти в потребі,

Як сусідові сусід,

Щоб хоч добре слово мовить -

Ні та й ні! І десять літ

Вибув я в такому пеклі,

Мучивсь, горя ніс за трьох,

Постачав і пану панське,

І у себе. Тільки бог

Додавав мені надії,

Як не раз уже от-от

Приходилося пропасти.

Честь йому від роду в род!

Жінку взяв собі я бідну,

Роботящу, принаняв

Слуг. Се поле опустіле

Пан на мене записав.

Далі своїм добрим ділом

Я й громаду побідив.

Я сказав тобі вже, сину,

Як то пана я підбив,

Щоб громадський ліс в інвентар

Яко панський записать.

За той ліс громада з паном

Правувалась літ вже п’ять.

Але де-то було хлопу

Найти право в ті часи!

Хоч та й нині - хочеш права,

То кишенев потряси.

Все громада програвала…

Пан вже ліс відмежував

І нові за нього драчі

Та данини накладав.

Чую я - кипить в громаді,

Пошепти грізні пішли:

«Вбиймо пана! Все одно нам!

Нема правди на землі!»

Думаю, погано буде.

От громада як зійшлась,

Я й кажу́: «Вспокійтесь, люди,

Є ще правда серед вас.

Я про ліс той добре знаю,

Хто й коли його вписав,-

Я за свідка против пана

Стану, ліс ваш не пропав!

Сміло рекурс подавайте!

Я півкошту буду ніс».

Ну, що довго говорити -

Виграла громада ліс.

Гей, озлився пан на мене

І завдав мені біди,

Але люди в мні сусіда,

Брата взнали відтогди».

 

 

VIII

 

 

Вечоріло. Ще гляділо

Сонце в дзеркало ріки

Як в садку загомоніло:

То від жнива йшли жінки.

Жінка Хаїмова й жінка

Шльомина, обі в хустках,

Серп у кожної на тім’ї,

По снопові у руках.

Далі служниця верету

Жатої трави несла -

Се до припусту коровам.

Жінка Хаїма ввійшла

В хату, Шльомина до стайні

За кухаркою пішла.

От і Шльома йде з синами -

Два сини вже парубки,-

Всі три з косами: луг сіна

Підкосили залюбки,

Ще й розкинули покоси -

Завтра шабас, нехай схне!

Ось і ріг заграв: худобу

З толоки пастух жене.

Хлопці кинулись, загнали,

Повпинали, а жінки

Подоїли й подавали

Паші всім за драбинки.

І так весело та складно

Та робота всім іде,

Що аж радується серце!..

Ще на небі лиш де-де

Блискали зірки, а всі вже

В хаті, як закон велить,

На молитві враз стояли.

Дай бог всім ся так молить

Щиро й твердо! По молитві

Повечеряли гуртом,

Слуги й господарі разом,

Спільно за одним столом.

По вечері, помолившись,

Зараз спати всі пішли:

Хлопці в стайні, а для мене

Постелили на землі.

Рано знов молитва спільна,

А відтак обід (вночі

Він, готовий ще відвчора,

Прів, заліплений в печі).

Випивши по чарці меду

(Мід сам Хаїм виробляв),

Риби доброї по дзвоні

Хаїм кождому роздав.

Потім з яйцями цибулька,

Далі з кашею розсіл,

Врешті кугель шабасовий

Украсив собою стіл.

По обіді хлопці в поле

Подивитися пішли,

А жінки крутились в хаті.

Шльома й Хаїм потягли

У ванькир святії книги

По закону почитать.

Я присів до них. Така-то

Чулась в серці благодать

І тепло в тій теплій хаті,

Що, здавалось, вік би тут

Жив і світом би широким

Став мені сей тихий кут.

Бачилось, тут ще остався

Відблиск давніх тих часів,

Як посеред своїх шатер

Патріарх старий сидів,

А Єгова к ньому в гості

Заходив, коли хотів.

І говорю я: «Реб Хаїм,

Добре так живеться вам,

Що, поживши днину з вами,

Я б хотів так жити й сам».

Усміхнувся стиха Хаїм,

Головою похитав…

«Так то так,- сказав,- небоже!

Відколи я хлопом став,

Я знайшов спокій і силу

В собі, й всякий би знайшов,

Якби, кинувши шахрайство,

На той самий шлях пішов.

Та не вся тут правда, сину!

В тім спокою, в тій тиші

Дух дрібніє, мозолі тут

Наростають на душі.

Щось собаче є у серці

Отаких людей, як ми:

Звикнуть раз за возом бігти,

То біжать і за саньми.

Звичка в нас найстарше діло.

Де приткне нас доля лиш,

Там приймемось, мов верба та,

Що росте, де посадиш.

Плодить грунт той злість, ненависть -

Ми приймем ї в кість і кров,

Як на іншім грунті легко

Приняли б добро й любов.

Ми мов п’явка, що не має

Сво́ї крові - з других ссе.

Тим-то треба нам спокою.

Нам спокій святий над все.

Але є натури інші -

І я знав таких людей,

У котрих, здається, буха

Якесь полум’я з грудей

І жене їх з місця, мече

То в один, то в другий бік.

Невгомоннії, вандрують

І воюють весь свій вік.

За сто діл беруться, кожде

Їм ведесь, і все щось їм

Не дає пустить коріння,

Зупинитись на однім.

Люди нашої натури

Дивляться на них, немов

На безумних, посміються,

Похитають головов,

І спокійні. Ой, і сам я

Часто тим гріхом грішив,

Поки мя тяжкий трафунок

Інших мислей не навчив.

 

 

IX

 

 

Ще як панщину робив я,

А громада зла була,

1 ... 53 54 55 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З вершин і низин, Франко І. Я."