Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"

— Гаразд, — прошепотіла вона, і одразу додала трохи голосніше: — Все одно не думаю, що мене відпустять.

— Ти зараз на мене працюєш, якщо що, без роботи не залишишся.

— Ти якийсь фантастичний.

— Домовилися?

— Добре, — погодилася вона, і я, не роздумуючи припав до її уст, які пахли оладками.

— Щось я переживаю, Руслана трубку не бере.

Після сніданку ми перемістилися у вітальню на білосніжний килим. Дамір відкрив французьке вино, про яке я ніколи раніше не чула, розлив його по келихах і ми повільно потягували напій, насолоджуючись напівсолодким смаком.

— Не думаю, що в неї є час з тобою базікати.

— Що ти маєш на увазі? — піднявши голову, спитала я, притискаючись ближче до Даміра.

— Я сьогодні зранку розмовляв з братом, і він сказав, що знову врятував твою подругу.

— Що сталося? — одразу занервувала я, прекрасно розуміючи стан Русі через колишнього.

— Я не уточнював, але начебто, як вона забула ключ від квартири й промокла під дощем.

— От дурепа, могла ж мені зателефонувати.

— Вона прекрасно розуміла, де ти, тому й не зателефонувала.

— Господи, вона ж мене зненавидить. Мені потрібно поїхати її забрати.

— Лі, заспокойся, з Кирилом вона в безпеці.

— Я просто дуже переживаю за неї.

— Не переживай. До того ж, вона за стінкою.

— Що ти маєш на увазі?

— Кирило живе в сусідній квартирі.

— Правда? Можна до нього сходити? Будь ласка! — я одразу пораділа, що подруга поруч і я можу прямо зараз упевнитися в тому, що вона у безпеці.

— Мала, у нас з тобою романтика, а ти вирішила на все плюнути?

— Ну, будь ласка, я тільки дізнаюся, що з нею все добре і ми повернемося. Правда-правда.

— А мені не віриш?

— Вірю, просто хочу її побачити.

— Гаразд. Зараз тільки зателефоную. А то раптом вони зайняті чимось.

— Чим?

— Ну тим, що призначене для двадцять один плюс.

— Що? — я здивовано дивилася на Даміра, абсолютно не розуміючи про що він говорить.

— Жартую. Просто раптом вони грають в карти на роздягання.

— Даміре! Руслана не буде спати з першим зустрічним, вибач, звичайно, навіть якщо це твій брат, але вона любить свого Женьку.

— Гаразд, заступнице, чекай.

Дамір піднявся, взяв телефон з комода і, набравши номер, дочекався поки Кирило Тімурович підніме трубку.

— Ви одягнені? — одразу запитав він, за що отримав від мене ляпаса по плечу. — Роздягнені? Тоді трусики надіньте, ми зараз зайдемо.

— Даміре! — шикнула я, але на самого чоловіка це ніяк не подіяло.

— Ах, в процесі. Ну ти зупинись.

— Даміре, припини.

— Гаразд, відкрий, ми зайдемо зараз.

Він скинув виклик і, відклавши телефон, з іскрами сміху в очах подивився на мене, при цьому намагаючись приховати посмішку.

— Мала, не сердься, я ж пожартував.

— Руслана не повія, Даміре! — сердито прогарчала я, ображена його словами.

Чоловік різко схопив мене за футболку на грудях і, розвернувши, притиснув до стіни, нависнувши наді мною, мов скеля, якою, як мені іноді здавалося, він і був. Його дихання обпалило мої губи, і я мимоволі їх облизала, закусивши губу і уважно дивлячись в його карі вири. Будь-яка інша б, напевно, злякалася його злісного погляду і дикого пориву, але я чомусь захотіла, щоб він взяв мене прямо зараз. Мені здавалося, що з таким настроєм він просто не залишить на мені живого місця, візьме так, як вчора не брав, турбуючись про моє тіло. І мені хотілося, щоб він застосував трохи сили і показав всю свою пристрасть, але мої думки перервав його злий рик:

— Все, що стосується тебе, я не буду вважати поганим. Запам'ятай це раз і назавжди!

Я завмерла, немов заворожена, але не від його слів, а від голосу, який породив в моєму тілі сотні мурашок. І Дамір помітив, відчув це, бо його права рука розслабилася, він відпустив тканину і, долонею пройшовся вздовж мого тіла, з натиском торкаючись грудей. Великий палець зачепив сосок, що напружився, і я здригнулася, нахилившись тілом уперед, бажаючи бути ближче до чоловіка.

— Реакція твого тіла — найкращий доказ почуттів.

І, не чекаючи моєї відповіді, він миттєво притягнув мене до себе і жадібно захопив у полон мої губи, одразу забравшись язиком у рота. Я солодко застогнала і відповіла йому, як можна ближче притискаючись до міцних грудей. На його язиці відчула смак вина й закинула руки йому на плечі, пальчиками царапнувши шию. Дамір цілував наполегливо, з жадібністю, а я з радістю йому відповідала, насолоджуючись гарячими ласками і, тремтячи від того, як його щетина приємно дряпала шкіру.