Читати книгу - "Пір'їнка, Міа Натан"

   Я посміхнулася своїм думкам, пішла до себе в кімнату, накинула на голе тіло легенький халатик та подалася на двір шукати Артема. 

    Він саме закінчував своє звичне тренування. А я звично замилувалася ним. Все ж він дивовижно гарний! Варто було побачити його, як моє вранішнє передчуття перетворилося в дещо значно більше.

 Артем побачив мене та посміхнувся:

   — Привіт! Виспалась?

   — Так. Тільки… все тіло болить. І їсти хочеться.

   — Це тому, що ти не тренована, — засміявся він. — Дай мені ще декілька хвилин. Я швиденько в душ й буду тебе годувати. 

    Він підхопив свій рушник, який висів на гілці дерева й пішов до душу на вулиці.

    Я зачекала, коли він зайде в середину та вивісить свої спортивні шорти на мотузку й пішла слідом за ним. Цього разу я не стояла у нерішучості перед великою морською зіркою на фіранці. Просто зайшла. Артем стояв до мене спиною й не відразу мене помітив. Я саме знімала халатик, коли він повернувся й здивовано поглянув на мене.

     — Що ти робиш?

     — Теж хочу прийняти душ.

    — Вода холодна. Я тільки набрав й вона не встигла нагрітися.

    —  Але ж ти не даси мені замерзнути.

    — Ти геть божевільна. Знаєш про це?

     Я мовчки зробила крок до нього й стала під струмені води. Й мимоволі закричала. Вода дійсно була дуже холодна. Перші краплі, які торкнулися моєї шкіри, буквально обпекли мене холодом. Але мені було байдуже. Пульсуюче шаленою енергією збудження наче робило мене невразливою до всього у цьому світі. Для мене не існувало нічого й нікого, крім нього — мого персонального омріяного коханця. 

    Я обхопила його за шию й притулилася до нього всім тілом. Припала до його вуст. Я тремтіла в його руках й не могла зрозуміти від чого — від холоду чи від шаленого збудження. Проте я не мала ні найменшого бажання в тому розбиратися й просто тулилась до чоловіка в пошуках тепла та задоволення. 

     Я була так близько до того, щоб втілити мою давнішню фантазію про гарячий секс у літньому душі, але  мимовільне цокотіння зубами підвело мене.

   — Почекай, мала! Не треба так відразу, — Артем підняв руку та вимкнув воду. 

    — Ну, Тьома! — простогнала я та міцніше притислась до нього. (Все-таки достобіса холодно!) — Я дуже хочу… — поцілувала його в шию, — …прийняти з тобою душ, — потягнулася до його губ. 

   —  Не загартованим не варто відразу лізти під крижану воду, — відповів Артем. — Ще не вистачало, щоб ти злягла мені тут з температурою.

     — Не зляжу! Обіцяю! — гаряче запевнила я його й продовжила пестити його прекрасне тіло. Тим паче зараз мені навпаки стало спекотно. Шкіра буквально вогнем горіла, а десь там всередині тягуче медове пульсуюче дещо рвалося на волю. Я фізично потребувала, щоб Артем тут і зараз зупинив це. Проте…

    Артем взяв рушник та накинув його мені на плечі, водночас притримавши мої руки. 

    — Стій спокійно! 

  Сам він тримався на диво стримано. Його не трясло як деяких й не схоже, щоб розривало на частини від бажання. Він впевненими сильними рухами почав розтирати мене рушником. Стало нестерпно спекотно. 

     Я зазирнула йому у вічі. 

    — Тьом, ти знущаєшся? Навмисно мучиш мене? 

    — Про що ти? — удав, що не зрозумів цей негідник.

   Я хотіла крикнути йому в обличчя: “Я хочу, щоб ти тут і зараз взяв мене, бо я більше не витримую. До пекучого болю хочу тебе! Ось про що я!” Звісно, я такого не сказала. Жіноча гордість не дозволила. Я просто промовчала.

    — Одягайся! — кинув мені Артем.

   Він швидко витер себе вже вологим після мене рушником й закрутив його на стегнах.

   — Ходім! Зараз приготую тобі сніданок, якщо вже з кавою у ліжко не склалося. Не проти яєшні з помідорами?

    (Ні, він таки знущається!)

   — Ну, якщо нічого іншого ти мені запропонувати не можеш, — роздратовано кинула я йому. — Давай хоч яєшню. З помідорами. 

   Артем поглянув на мене, здається, трохи занепокоєно, але нічого не сказав, просто вийшов з душової. Мені нічого не залишалося, як йти слідом.

   За декілька хвилин вдягнений у свіжу футболку та шорти Артем порався біля плити. Я не стала переодягатися й так і залишилась у халатику на голе тіло. Й він про це знав!

   Я вся рвалася до нього! Попри все. Я не могла вгамувати свою жагу до нього. Мене саму це лякало. Занадто схоже на залежність. Але інакше я не могла. 

    Ми не розмовляли. Він мив помідори та зелень, курсував кухнею від холодильника до плити, підпалив газ, поставив на плиту пательню, насипав кави у джезву. А я сиділа на дико незручній табуретці й дивилась на нього. Але крім цього я мріяла. Мріяла про те, як він візьме мене прямо зараз на цьому старенькому столі.

   На кухні приємно запахло смаженою цибулею, за мить додався аромат свіжозвареної кави. Проте мені було до того байдуже. Мій апетит був зовсім іншого кшталту. Мимоволі розвела ноги ширше. Відчула як бажання додало ваги грудям. Я дивилася тільки на “кухаря”. А він поставив у старенький тостер декілька скибок хліба й, нарешті, поглянув на мене. Потім геть спокійно вимкнув газ під пательнею та зняв джезву з конфорки й поставив на невеличку деревʼяну підставку, зроблену у вигляді зірки Давида. Підійшов до мене впритул. Розвів ноги ширше й став між них. Легким рухом правиці підняв моє обличчя догори та доторкнувся до моїх вуст. Потім розслабив поясок та розкрив халатик.