Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

У рідних обіймах Андрія, тону у безмежно темних очах, насолоджуюся кожною деталлю бездоганно витонченого обличчя.

Ми мовчки вдивляємося в обличчя одне одного.Неначе згадуємо, шукаємо якісь зміни але цього не має..Все як і чотири роки тому, такі ж закохані.

-Ти мій всесвіт Мар'янко..Всі ці роки я неначе спав, а зараз прокинувся..Я шалено сумував за такими митями..

-Я теж- підкладаю руку під вухо продовжуючи вдивлятися..

-А ще- посміхається- я шалено хочу тебе поцілувати..

-Справді?Можна спробувати..- підморгую йому лишаючи легку усмішку, і відповідь не забаряється..