Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

-Ти в мені скоро дірку продивишся- я прокинулася і помітила його пристальний погляд на собі, і мене видала легка посмішка яку я не змогла стримати під кутом його очей..

-Ти така мила коли спиш..

-Ага.Ну звісно: не огризаюся, не сварюся, просто янгол..

-Хах..Доброго ранку Мар'янко- він лишив легкий поцілунок на моїх устах, від чого я ледве не замуркала пухнастим котиком від задоволення..

Я вже й забула, наскільки добре прокидатися з ним в одному ліжку..Так легко, і ніжно..

Вчора я прийняла для себе правильне рішення.Я ніколи не повірю, що він був якось замішаний до цього інциденту, інакше я не розбираюся в людях..

Мені просто так хочеться відчути себе щасливою і коханою.

Хочу щоб ми кожного дня проводили так, а ще мені дуже не вистачає нашої маленької донечки яка буде будити нас ранками.

Сподіваюся зовсім скоро я зможу сказати йому про її.А покищо потрібно підготуватися і познайомити них поблище..

-Знаєш, я дуже рано прокинувся- засміявся покрутивши головою,- і довго думав..

-Ооо ти навіть думав?І що з цього вийшло?- я вся в увазі..

-Я не хочу більше нікуди відпускати тебе, і розлучатися з тобою більше теж не хочу.Давай після повернення будемо жити разом- випалив на одному подиху, і здається чекає від мене якоїсь реакції..

-Андрію, я не думаю що це слушна ідея..

-Чому?Я ж бачу що тебе також тягне до мене..Я не хочу більше робити розбір полетів, намагаючись зрозуміти чому ти тоді пішла, ми стільки часу втратили, навіщо продовжувати жити осторонь..

Я сіла на ліжко, обійнявши себе за плечі і подивилася на нього пильним поглядом:

-Ти ж розумієш що я не одна, і все не так то легко як виявляється..

-В тебе чудова донька, і я впевнений що зможу потоваришувати з Настею..

-Так ти, так, а от Настя?Мені дуже важлива її думка, як вона віднесеться до тебе, чи прийме?Розумієш?Вона така маленька, а дитяча психіка така крихка..Потрібно робити все з розумом і поступово..

-Давай після повернення сходимо кудись, я зможу познайомитися з нею, взагалі від тепер я буду у вас частим гостем, і навіть не смій мені перечити- знову посміхнувся торкнувшись кінчиком палтця мого носа..

Я почуваюся справжнім стервом.Він так кохає мене, що ладен прийняти мою доньку, а я досі ніяк не можу зібратися силами шоб повідомити йому що вона його рідна..

Боягузка!Сподіваюся він зрозуміє мене і мої мотиви, адже не так то легко взяти і все випалити..

-Здається ти казав про якусь зустріч з діловим партнером?

-Забий, в нас ще уйма часу щоб зайнятися дечим цікавішим- повільно, але впевнено нахиляється до мене поклавши на ліжко під вагою свого тіла..

-Стоп!А цей вчорашній партнер?Ти його побив.У тебе не буде проблем через це?Скажи мені правду..

-Ні.Йому надто дорога його репутація, а це вже не перший випадок коли на нього заявляють за домагання..

-І де твій друг тільки відкопав нього- як згадаю аж бридко і мурашки по тілу від огиди до цього чоловіка, сподіваюся я більше ніколи його не зустріну.

Я бачу як Андрій піднявся сівши на ліжко потеребивши волосся пальцями рук..

-Чорт..Це все моя вина Мар'янко.Це через мене.

-Що ти маєш на увазі?- невже я помилилася і він дійсно знав що чекає на мене, як тільки ми лишимося на одинці..- тільки не кажи що..

-Ні.Ні це зовсім не те- раптом він присів поруч і ніжно взяв мої руки в свої- це все каверзи мого батька.Це він порадив Матвію цього спонсора, а він в свою чергу не став перевіряти адже був впевнений що батько сину поганого не порадить..

-Знову він?Скільки це триватиме, він продовжує контролювати твоє життя навіть на відстані..

-Знаю.Деякий час він утихомирився, але коли почув про розлучення і побачив там тебе то..

-То вирішив що саме вчасно нагадати мені своє місце.

-Я розберуся з ним, він більше ніколи не потурбує нас.Та й скоро я займуся власною справою, а в нього не буде ниточок якими він зможе смикати мене.

-Тоді ж були..

-Тоді..Ми були юними і нерозумними.Варто було нам поїхати звідти в інше місто і спокійно жити, але що тепер згадувати минуле.Головне щоб ти була поруч і вірила в мене.Я гори зверну заради вас з маленькою..

Мені дуже хочеться вірити в те що так справді буде.І батько Андрія більше не потурбує нас, але щось глибоко в душі підказує що він ще добряче потріпає нам нерви.

*******

Повернувшись додому ми домовилися з Андрієм зустрітися завтра після роботи, шоб зводити ляльку в зоопарк.

А оскільки на сьогодні в мене вихідний, то поки Настя в садочку я вирішила забігти в гості до Сніжанки.

Всетаки я мушу сама сказати їй про наше рішення, адже не хочу більше втрачати свою подругу.

Мені дуже важливо знати що цей крок не завдасть їй болю, і я сподіваюся що між нами більше не буде секретів..

-Привіт.- на порозі мене зустрічає задумана Сніжанка.

Я вперше напевне бачу її такою не зібраною: якась незрозуміла ґулька на голові, з купою півників на додачу, без макіяжу, в піжамі, і це при тому що вже за полудень..

-Що це за ондатра?- випалюю доречний жарт і вона таки посміхається адже сама розуміє що далеко не ідеальна..

-Ай!- лише махає рукою і запрошує до кухні- чай будеш?

-Так напевне..

На столі я помічаю наші улюблені тістечка, і цукерки пташине молоко, що тільки підтверджує мої доводи що щось таки трапилося.

-Заїдаєш стрес?- киваю на солодощі, на що Сніжанка лише відмахується..- так що трапилося, я не впізнаю тебе зовсім, де поділася та весела та усміхнена красуня, яка завжди вважала своїм основним обов'язком ідеально виглядати ..Ти часом не захворіла?

-Ні.Я здорова- починає ходити туди- сюди і про щось думати..

-Ти можеш не мількати перед очима і нарешті сказати що трапилося?

-Ні.Нічого...Точніше так трапилося, але я поки що не розумію як мені на це реагувати і що з цим робити..

-А тепер детальніше- змушую її присісти і заглядаю у розгублені очі..

-Якщо коротко то ...я вагітна!- вивалює на одному подиху, а я здається в цей момент неначе провалююся крізь землю..