Читати книгу - "Дитина для голови мафії, Anitvela Ki"

— Отже, незабаром цей хлопець стане твоїм сином, — протяжно сказав Метью.

— Так, так, що я чудово розумію Кеті. Якщо вона одна здатна витерпіти все, що відбувається поруч з тобою, то разом з дитиною, будь ласка, посунутися. Мати завжди захищатиме свою дитину, — я говорила про Кейт, а сама думала, що вчинила б так само. Все ж таки, сказала правду - будь-яка нормальна мати захищатиме своє чадо.

— Ти хочеш сказати, що вона тікає лише тому, що боїться за себе та доньку? — недовірливо перепитав він.

— Саме!

— Тоді чому вона не може просто довіритися мені? Я ж можу її захистити, — він стиснув кулак. Болю, напевно, він уже не відчував – я вколола знеболювальне.

— Бо довіри до тебе немає. Ти ж пам'ятаєш, чому вона втекла вперше? Хоч і непорозуміння вийшло, але ж вона думає, що ти пішов "ліворуч". Мет, зрозумій, жінки завжди такі! Вони бояться обпектися знову. Вони знають, як це - ходити з порожнім серцем по землі та не хочуть повторювати свої помилки, — він, з подивом, зиркнув на мене. А я зрозуміла, що більше мовчати не варто і рішуче натиснула на хворе. — Та й потім, де ти й де безпека. У тебе сестру з-під носа вкрали. І не вперше, а ось тут мені вже варто було боятися. Я його розлютила.

— Через скільки можна буде до Кейт? — пролунало запитання і я замислилась.

— Думаю, тільки завтра вранці, — підвівся.

— Добре, тоді я поїду залагодити деякі питання. Придивись за нею, прошу, — і він зник за дверима, а я лише хмикнула.

Так, за годину мали прийти результати аналізів, отже поки що можна зайнятися особистим життям.

— Чи не зволить моє грізне непорозуміння приїхати з сином до лікарні? — ласкаво я проворкувала чоловікові на телефон.

— Я завезу Ніка і поїду, у мене справи, — кинув він і відключився. А я образилася, та образилася! Мене, чи бачите, врятували, і це найголовніше. Тепер, отже, вся увага слід відразу на роботу привертати.

Мене завжди ображало те, що він багато працює, але коли я не витримала і зібрала речі в бажанні поїхати, він одумався. А зараз знову. Мені було дуже прикро. Мене викрали, знущалися, а він урятував і навіть не хоче поговорити. Ось гад! Я що для нього жарт?

Коли приїхав чоловік, я накрутила себе настільки, що першою фразою, яку випалила під час зустрічі, стала:

— Я подаю на розлучення! — він аж здивувався від такої заяви, але одразу, зібравшись, сказав.

— І тобі привіт, кохана. Що трапилося? — я скептично вигнула брову.

— А ти не здогадуєшся? — він закотив очі. Заткнув вуха синові й вимучено сказав.

— Тіана, я дуже втомився і в мене немає настрою вислуховувати твою істерику і розгадувати загадки, — я задихнулася від обурення.

— Тоді, правда, все добре, папери на розлучення надішлю найближчим часом, — і, підхопивши Ніка, на руки попрямувала геть.

— Ану стояти! — він схопив за руку, а я, несуча хлопчика, мало не впала, але сильніше притиснула сина. Але впасти мені не дали. Він забрав малюка на руки й прошепотів мені в губи.

— Роби що хочеш, але розлучення ти не отримаєш, — і, притягнувши мене сильніше до себе, ніжно припав до моїх губ, а я тільки встигла прикрити очі Ніку. Мені раптом розхотілося скандалити і йти, навпаки. Захотілося закопатися в його густе волосся, сильніше обійняти та не відпускати більше на одну мить.

— Місис Вінчестер, прийшли аналізи хворої з дев'ятої палати й... ой... — сказала медсестра Тетяна, а чоловік неохоче відірвався від моїх губ. Я тихо чортихнулася і в бік непоказної рижулі полетіли безмовні прокльони. Лукас, помітивши мою реакцію, посміхнувся.

— Люблю тебе! Дуже сильно! Я заїду за кілька годин. Нам треба залагодити питання з "Койотами", — він поставив Ніка на ноги й, пошкрябавши його по волоссю, сказав, — ти за головного! Бережи маму. Не нудьгуйте! — він поцілував мене і, махнувши рукою, подався до виходу.

— Вибачте! — бентежачись, сказала Тетяна, а я лише відмахнулася.

— Що з аналізами? — запитала, поправляючи зачіску сина.

— Вона вагітна, — рука завмерла, так і не закінчивши своїх дій, — двійнята.

— Цього не може бути! Кейт не може більше мати дітей, — виразно пам'ятала її слова, коли вона вийшла з коми. Добре, що камери мали звук. Вона сказала, що не може бути вагітною.

— Але, місис Вінчестер, це так, — знизала плечима медсестра.

— Зробіть повторні аналізи, — сказала я і вона, кивнувши, зникла за дверима лабораторії.

— Ніколас, ти зголоднів? — спитала я, адже дуже хотілося чогось смачного. Тож, дочекавшись ствердного кивка сина, попрямувала до їдальні.

Кейт:

До наступного ранку весь час зі мною провів Метью. Я вдавала сплячої, поки й справді не заснула. Не хотілося з ним говорити. Відчувала, що якщо заговорю – залишусь. Тільки почула його ніжне:

— Я люблю тебе...

— Ти моя маленька...

Повторювала як мантру подумки "не чую", "не вірю", "неправда".

На ранок мене будили, сильно трясучись і промовляючи:

— Дрібниця, прокидайся або виллю на тебе відро води!

Я розплющив одне око.

— Нарешті, — рикнув брат. — Прокидайся! Тіана тебе вже виписала, зараз вона прийде і ти переодягнешся. А потім, я на руках винесу тебе до машини. Пішки ще не можна, ризикувати не будемо. Ти ж не хочеш нашкодити дітям? — я хитнула головою. — От і я так гадаю. Саймон вже чекає внизу, тож давай.

Тіана допомогла переодягтися у легку сукню та туфельки без платформи.

— Дякую, — посміхнулася я.

— Немає за що. Слухай, тобі ходити поки що не можна, Майю забере Арнольд. Він має право, — сказала подруга, підбираючи речі. До кімнати зайшов брат.