Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

Робочий день закінчився ,і я з радістю покинула цей готель . Я розуміла що більше сюди не повернуся...

На вулиці було морозно , але сухо . Білий сніг , який недавно засипав тротуари хрустів під ногами і сяяв наче смарагди під променями ліхтарів .
Хотілося якогось дива ...

Повз проїжджали машини , і раптом я знову побачила той самий джип .Це був саме він , принаймні я так думала .
Він їхав зовсім повільно ...І я прискорила крок .
Завернувши за ріг я думала пробігти через сквер і тоді до нашого дому , але машина перегородила мені дорогу .

Ну ось і все , крутилося в голові .А серце стукало десь у висках .

Я чула як відкрилися водійські дверцята і вся застигла наче вкопана .Та хай буде, що буде . Я хоч буду знати ,що їм від мене треба .Хто б це не був , мені набридло боятися .
Тому я просто стояла і дивилася вперед.

- Привіт .
Майже над вухом я почула знайомий голос .

Різко повернувшись , побачила перед собою Адама , а на його обличчі усмішку .

- Хотіла втекти від мене ?- наче знущався він .
- То це ти ? - в мені кипіла злість .
- Я... А ти кого чекала ?
- Ти з глузду з'їхав ?! Навіщо переслідуєш мене ?! Міг відразу під'їхати . Навіщо лякати ?- моментами з мене виривався крик .

А чоловік стояв і дивився на мене , наче я ненормальна.

- Я й під'їхав відразу ...
- А вчора ? А перед тим ?
- Тобто ?

Я дивилася йому в очі та він наче справді не розумів про що мова .

- Вчора ти також їздив за мною ? А позавчора, коли я йшла з бібліотеки ?
- Ні ...

Але ж це була точнісінько така машина , задумалась я розглядаючи автомобіль .

- У тебе якісь проблеми ? - нахмурився Адам .
- Ні ...і це тебе не стосується .
- Ще й як стосується .

Боже , скільки ж наглості в голосі ... Я аж отетеріла .

- Моє життя - це моє життя . А в тебе є наречена , їдь і охороняй її.

Якщо чесно , то я спеціально сказала про Діану . Я хотіла почути що в них ...

- Ти ж знаєш що ми розійшлися . Я скасував весілля .
- Чого це я маю знати ..?- мої щоки залились фарбою .
Не вмію я брехати ...

- Ти ж сьогодні була в готелі , і знаєш що я там більше не живу . Діана більше не моя наречена ...та й не була нею ніколи по- справжньому .

Як же я облажалася ....стало соромно через цю мою витівку . Але я мала почути це все від нього . Хотіла почути .

- Ти дізналася те що хотіла ?- усміхнувся Адам .
- Я ? Мені байдуже є в тебе наречена , чи нема ... Це не моя справа .
- Ще й як твоя .

Чоловік не зводячи з мене очей зробив крок вперед і притис мене до машини .Внизу живота зрадницьки  занило ...

Його губи були так близько, я відчула його дихання . Але він не цілував мене ... 
Повільно нахилившись до моєї шиї , Адам вдихнув мій запах , і по тілу побігли мурашки . Його губи торкнулися  шкіри і це настільки збуджувало бажання всередині мене , що я ледве стояла .

Боже , як цей чоловік може так діяти на мене ? Я ж готова була віддатися йому прямо тут ...

- Хочу запросити тебе завтра на вечерю .- тихо прошепотів чоловік .
- Я можу відмовитися ?
- Ні ...
- Тоді до завтра . 
- До завтра .А зараз біжи звідси , лисичко ...тому, що я ледве стримую себе ...- торкнувшись губами моєї щоки , сказав Адам і відступив трохи назад.

Це зізнання привело мене до тями , і вдихнувши на повні груди я швидко ринулась з місця .
В голові звучав весь час його голос .А шию пекло від його дотику...

Зараз я хотіла його як ніколи ...
І я погодилася на вечерю з ним ...