Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

Віола визирнула з-за спини Яра, який з'явився дуже вчасно. Чоловіки свердлили один одного повними люті поглядами. Божечки, раптом знову поб'ються, а тут ще дітлашня в коридорі, та й батьків повний хол...

– Яре, нам вже час, діти вдома чекають, – вона вхопила Ланіна під лікоть і потягла геть із зала. Про дітей сказала більше для Тимура, щоб не став переслідувати і дав спокійно піти. – До побачення, пане президенте, – додала чинно.

Поки Віолетта переодягалася в тренерській, Ярик чекав її в коридорі, підпираючи спиною двері, щоб жодна сволота навіть не думала увійти, поки його дружина там. А сволота ця, треба сказати, багатозначно глянула на тренерську, коли проходила повз у протилежний від холу кінець коридору, після чого зникла за однією з дверей.

Як добре, що Яр все ж вирішив навідатися до клубу, а не залишився чекати кохану в машині. Інтуїція не підвела, Гаджиєв нагострив лижі в бік Віолки. Але Ярик не дасть йому і шансу, один раз уже хвіст прищемив, прищемить і знову, якщо знадобиться. Якби Віола була Тимуру так страшенно потрібна, він не став би одружитися з Оленою і заводити з нею дітей. А якщо вже одружився і завів, то сам спалив мости й упустив усі можливості.

Одночасно з цими думками погляд Ярослава ковзнув по світлинах на стіні. Він зціпив зуби, дивлячись на ціле асорті знімків із собою і Віолеттою в головних ролях. Захотілося позривати їх до біса, щоб вони не висіли тут, в цій студії, де господарював той, хто володів серцем Віоли так довго.