Читати книгу - "Читанка для Мануеля, Хуліо Кортасар"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
І справді, коли той, ти знаєш, переповів мені Лонштайнову промову, я дійшов до розуміння того, що вже зрозуміла Людмила, Маркос розумів від самого початку, Оскар намагався зрозуміти з іншої позиції, а багато інших людей, можливо, зрозуміють коли-небудь, але ще було рано, крім того, був сон про кіно, що повертався й повертався, наче ґедзь, гнітюча порожнеча в дверях салону, де хтось («один кубинець, месьє») чекав мене, щоб розповісти щось; можливо, ще рано й для цього сну, але все-таки Рене Шар мав слушність, не треба боятися називати речі, які годі описати, так само як мав слушність і Лонштайн, коли описав тому, ти знаєш, несказанне. Вже не кажучи про те, що історія йде далі, як можна дуже легко підтвердити за кілька сантимів у кіоску.
Андрес уже знав, а Людмила могла повернутися й мовчати або не повертатися й зателефонувати від Маркоса, або не повертатися й не телефонувати (поштові, телеграфні варіанти, різні способи посередництва з боку друзів); коли вона ввійшла до квартири на Західній вулиці, було майже опівдні, проте цього разу вона не принесла порею. Андрес спав голий, закинувши одну руку на тумбочку з будильником та іншим дріб’язком; можливо, якесь страшне сновиддя спонукало його відкинути ковдру і простирадла, що театрально сповзли до ніг обік ліжка, і Людмила уявила собі якусь історичну картину. Жеріко або Давід, отруєний Чаттертон, назви на кшталт «Запізно!» та решта передбачуваних варіантів. Подивившись якусь мить на тіло, що лежало горілиць, безсоромне й немов чуже собі самому, вона всміхнулася йому мовчазним привітанням і причинила двері; вона теж спатиме, але на дивані в living, як прибере з нього півдесятка платівок, які валялися повсюди. Зі склянкою молока в руці, завернувшись в Андресів халат, подумала, що їй треба трохи поспати, о третій треба йти до Патрісіо й отримати вказівки.
Людмила легко розстебнула ремінь, бо Маркос полегшив їй завдання, втягнувши живіт, хоч і скривившись від болю, і розстебнула три перші ґудзики, аж поки натрапила на резинку трусів. Хоч би не було внутрішньої кровотечі, промовила вона, побачивши синьо-зелену карту Австралії, що спускалася донизу. Заспокойся, полячко, ти ж бачиш, що я дихаю без труднощів, це лише синець. Знаю, кивнула Людмила, спиртовий компрес — найкращий засіб. Тоді з грапи, погодився Маркос, бо спирт у цьому домі є тільки в такій формі. Коли Маркос легенько поцілував Людмилу у вушко, урвавши медичне обстеження ураженої зони, вона на мить поклала голову йому на груди й не ворушилася. Вони мовчали, чай холонув у повній згоді з законами теплової фізики.
— Маркосе, нехай це не стане рутиною, — закликала Людмила.
— Я, полячко, теж думав про це.
Затримавши віддих, Маркос повільно випростався, щоб зняти черевики. Людмила допомогла йому, змусила ковтнути чаю й пішла шукати грапу, але відмовилася від ідеї компресу, бо грапа справді дуже тхнула грапою, а Маркос, неквапом ступаючи, пішов до спальні, скинув штани та сорочку і в трусах повільно ліг на ліжко, махнув Людмилі рукою, вона погасила світло на кухні та в living і прийшла зі склянками грапи: таж її, хай там як, можна застосувати і внутрішньо. З сигаретою в роті Маркос заговорив про Цабе, Людмила сиділа на підлозі коло ліжка й дивилась, як у світлі нічника блищать Маркосові кучері. Невдовзі мало розсвінути, але їм обом не спалося. Нехай це не стане рутиною, нехай блуза, яку знімала Людмила, поки Маркос пояснював, що станеться в п’ятницю ввечері, не буде простим жестом звичайної церемонії, нехай розстібання сандалів і знімання панчіх матимуть інше значення, а то й не мають ніякого, крім чуття наближення до відпочинку та сну. В кутику Маркосових вуст ще лишилося трохи засохлої крові. У ванні знайшлася губка, дивна розкіш; крізь тютюновий дим Маркос бачив, як проступає силует оголеної Людмили, її плечі, стегна, туге, смагляве тіло, що йшло до ванни в пошуках губки.
* * *
— Посвідчення особи, будь ласка, — мовив касир. Із невеликими відмінностями цю вимогу повторили одночасно в двадцяти трьох банківських установах і обмінних пунктах паризького регіону; група Люсьєна Вернея й Ролана добре впоралася із завданням, і між чотирнадцятою тридцять, годиною, коли відкриваються банки, і чотирнадцятою сорок п’ять, шедевр старого Колінза перейшов в інші руки й перетворився у французькі франки. Був тільки один сигнал тривоги, в агентстві «Cosmique» на площі Італії, де працівниця в блакитній сукні та окулярах для короткозорих заходилася вивчати банкноти з такою старанністю, яка клієнтові видалася надмірною, на що працівниця відповіла, що це її обов’язок, і тоді клієнт пояснив, що він лише службовець туристичного агентства, тож якщо є якісь сумніви, краще одразу зателефонувати месьє Макропулосу, ГОБелен 45–44. На превеликий подив клієнта, що вигадав Макропулоса, просто щоб виграти час і побачити, що діється, в разі, якщо доведеться тікати, касирка одразу поміняла йому гроші, не забувши додати нові міркування про свої професійні обов’язки. Лише о чверть на шосту поліція отримала перший сигнал тривоги з відділення банку «Crédit Lyonnais», а ввечері в префектурі зібрали майже всі фальшиві купюри, а також певну кількість слідів злочинців — тією мірою, якою команда Люсьєна Вернея була сформована з людей, які за своє собаче життя ніколи не заходили до банку, щоб узяти гроші, і тим паче, щоб покласти їх на депозит. Люсьєн і Ролан передбачили проміжок чотири або п’ять днів до першої нерозважливості або завжди можливого доносу; Ґомес і Моніка зі свого боку, а Патрісіо та Ередіа зі свого купували все потрібне.
* * *
Парадоксальна річ, кінець розповіді про Онана став, здається, однією з причин, чому Лонштайн говорив і далі, про Онана як про одного з численних психічних страховиськ, якого ніхто не міг знищити, тлуму глибинних, внутрішніх монстрів, справжніх господарів повсякденної гармонії, яку стільки людей називали мораллю і яка згодом стає коли-небудь індивідуально неврозом і диваном аналітика, а колективно —
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Читанка для Мануеля, Хуліо Кортасар», після закриття браузера.
