Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

Коли кроки стихли, Влад відповів:

- Кожного разу тут ховаюся, ще ніколи не ловили.

- А, - кивнула Аня і вислизнула з його рук.

Він і сам забув, що небезпека минула.  

Аня збиралася йти, як на кухню увірвалися троє незнайомих їй дівчат і ввімкнули світло. Вони кричали, голосно сміялися і виглядали занадто п'яними. В Ані злості не вистачало, згадуючи, що хвилину тому їм із Владом довелося ховатися, а ці троє приходять у потрібний час і можуть робити все, що захочуть.

Обличчя дівчини з рудим волоссям засяяло від посмішки, щойно вона помітила Влада.

- Кого я бачу! - вона кинулася йому на шию з обіймами.

- Щось ти зачастішала, - Влад спробував скинути її руки, але це виявилося чимось неможливим. Користуючись своїм станом, вона вважала, що їй можна все.

- У неї день народження, - Кіра вказала на подругу. - Ми з тобою так добре посиділи, може, повторимо? - їй п'яній буква "р" давалася набагато легше.

- Гм - демонстративно задумався Влад і знайшов очима Аню. Навіть про допомогу хотів просити, аби його позбавили цієї компанії.

Вона пішла до підвіконня за запальничкою, а, повертаючись, відповіла за нього:

- Та він із радістю, - поплескала його по плечу і вийшла з кухні.

- Зрадниця, - прошипів Влад.