Читати книгу - "Сет кохання та поразки , Ксандер Демір"

Він кивнув і почав працювати над ідентифікацією номера.

— Номер зареєстрований на якогось Абеле Д'Амеліо. Тобі це щось говорить?

— Ні, — я похитав головою, піднявши очі до стелі. — Але, я справді тобі дякую. Ти дуже допоміг.

— Камі, — Томі повернувся до мене, протягуючи телефон назад. — Будь обережний. І…Не гарячкуй, гаразд?

— Знаю, — кивнув я і вирушив до дверей, подякувавши знайомому ще раз.

Що ж… на мене чекала ще одна довга ніч, але тепер у мене було ім’я. Абеле Д'Амеліо. І якщо я з’ясую, хто він і що йому потрібно, то просто розберусь із ним інакшим способом..

— Вікторіє? — запитав я, усміхнувшись, як тільки відчув її поруч. На щастя, я давно вже повернувся додому, і зараз просто сидів на дивані, дивлячись якусь спортивну програму. — Ти вже не спиш?

— Ні… — вона сіла поруч, обійнявши себе руками.

— Тобі краще? — я повільно повернув голову до неї, уважно дивлячись в її очі. — До речі, твій телефон. Знайшов його за подушкою. Напевно, Ґатто скинув його, коли бігав тут в обід.

— То він у тебе ще такий бешкетник? — вона посміхнулась, беручи свій телефон, та глянула на кота, що сидів на газетному столику, граючись зі своєю іграшкою.

— Весь в господаря, — промовив я, також усміхнувшись.