Читати книгу - "Командирка, Сергій Фішер"

– Суд? Ти думаєш, хтось посміє судити мене? Я виконував накази імператора! – Він повернувся до Маркуса IV, який застиг на місці, оточений своєю особистою охороною. – Скажіть їм, Ваша Величносте! Скажіть, хто підписав наказ про "Проект Очищення"!

Усі погляди звернулися до імператора, який раптом здався маленьким і наляканим.

– Я... це була рекомендація ради, – пробурмотів він. – Для стабільності держави...

– Готово! – вигукнув Ерік, натискаючи останню клавішу. – Система зафіксувала загрозу безпеки! Протокол відключення активовано!

На величезному екрані пульсуючі точки станцій водопостачання почали змінювати колір з червоного на зелений, а потім на чорний – відключено. Автоматичний голос оголосив:

– Увага! Виявлено несанкціоноване втручання в систему! Активовано протокол захисту! Всі процеси активації зупинено! Повторюю: всі процеси активації зупинено!

Обличчя Саніна спотворилося від люті. Він раптово підняв бластер і вистрілив – не в генерала, не в Лу, а в Еріка, який все ще стояв біля терміналу. Постріл пролунав оглушливо в замкненому просторі.

Лу закричала, коли її брат похитнувся, схопившись за груди. Кров проступила між його пальцями, і він повільно осів на підлогу.

Не задумуючись, Лу натиснула на спусковий гачок, і Санін впав, вражений її пострілом у плече. Бластер вилетів з його руки.

– Ні! – закричав генерал Чан, кидаючись до сина. – Еріку!

Джин відреагувала миттєво, опиняючись біля Еріка і затискаючи його рану:

– Тримайся! Чуєш мене? Тримайся!

Лу підійшла до Саніна, який корчився від болю на підлозі:

– Ти програв, – тихо сказала вона, дивлячись йому в очі. – Твій проект зупинено. Мільйони людей житимуть, попри твої плани.

На її здивування, Санін посміхнувся крізь біль:

– Думаєш, це кінець? Ти надто наївна, лейтенанте. Імперія знайде інший спосіб вирішити "проблему" нижніх секторів. Можливо, не сьогодні, але...

Його слова перервав гуркіт – до зали увірвалися десятки озброєних людей. Але це була не імперська охорона. Це були бійці опору на чолі з Вісником, який в'їхав до зали у своєму інвалідному візку.

– Всі системи деактивовано, – оголосив він, оглядаючи приміщення. – Станції під нашим контролем. Біологічну зброю нейтралізовано.

Погляд Вісника зупинився на імператорі, який досі стояв, оточений своєю охороною:

– Ваше правління закінчилося, Маркусе, – спокійно сказав він. – Документи про "Проект Очищення" вже передані міжнародним організаціям. Світ знає правду.

– Це... це зрада! – імператор нарешті знайшов голос. – Я ваш законний правитель!

– Ви планували вбити мільйони власних громадян, – відповів Вісник. – Це не правління. Це тиранія.

Він повернувся до генерала Чана, який все ще тримав пораненого сина:

– Медики зараз прибудуть. Вони подбають про нього.

Лу опустилася на коліна поруч з братом, беручи його руку:

– Тримайся, Еріку. Просто тримайся.

Він слабо посміхнувся, кров забарвила його губи:

– Хто б міг подумати... що я помру героєм?

– Ти не помреш, – твердо сказала Лу. – Я не дозволю.

Джин продовжувала затискати рану, але кров все одно просочувалася крізь її пальці:

– Де ж медики?

Ніби у відповідь на її запитання, до зали увійшла медична команда. Вони швидко оточили Еріка, відсторонюючи Лу та генерала.

– Тяжке поранення, – оголосив головний медик після короткого огляду. – Але він виживе, якщо ми доставимо його до шпиталю протягом двадцяти хвилин.

Вісник кивнув:

– Транспорт чекає. Відправляйте його негайно.

Коли Еріка виносили на ношах, Лу раптом побачила, що всюди в залі відбуваються арешти – імператора, міністрів, вищих чинів, які були присутні при запуску. Бійці опору діяли швидко і організовано, наче виконували добре відпрацьований план.

– Ми перемогли? – невпевнено запитала вона, повертаючись до Вісника.

Старий чоловік у інвалідному візку дивився на неї з дивною сумішшю втоми і задоволення:

– Перемогли? Можливо. Але це лише початок, лейтенанте. Попереду довгий шлях. Усі ці люди, – він вказав на арештованих, – мають стати перед судом. Правда про "Проект Очищення" має бути розказана. А потім... потім треба заново будувати суспільство. Справедливіше. Рівніше.

Генерал Чан підійшов до Лу, обіймаючи її за плечі:

– Твоя мати в безпеці, – тихо сказав він. – І вона чекає на нас.

– Звідки ти... – почала Лу, але батько лише посміхнувся:

– Хто, ти думаєш, передав Віснику інформацію про "Проект Очищення" ще до того, як я сам дізнався всю правду? Твоя мати була у опору довше за будь-кого з нас.

Лу похитала головою, вражена:

– Значить, вся наша родина...

– Виявилася не тим, чим здавалася, – закінчив за неї батько. – Як і Імперія.

Він озирнувся на заарештованого імператора, якого виводили з зали:

– Сьогодні почалася нова ера. І ми всі маємо зробити вибір, хто ми в ній.

Лу побачила, як Джин допомагає своєму братові Дереку, який, виявляється, був серед бійців опору, що увірвалися до зали. Вони обійнялися, і щось у цьому жесті – простому, людяному – зачепило Лу.

– Час іти, – сказав генерал Чан, дивлячись на годинник. – Скоро розвидниться. Новий день для всіх нас.

Лу глянула на головний екран, де всі станції тепер світилися чорним кольором – відключені, нейтралізовані. Мільйони життів врятовано. Але якою ціною? І що чекає їх усіх попереду?

Вона не знала відповідей на ці запитання. Але вперше за довгий час відчувала, що йде правильним шляхом. І це було більше, ніж вона могла сподіватися ще кілька днів тому.

– Так, – нарешті відповіла вона батькові. – Час іти.

Разом вони вийшли із зали, залишаючи позаду себе хаос старого світу і роблячи перші кроки у невідоме, але потенційно краще майбутнє.

Кінець